Подорожуючи Італією, Михайло Коцюбинський заїхав до Мілана, звідки і надіслав черговий лист додому.

1905, 9 червня, Мілан.

27 мая 1905. Мілан.

        Вибачай Вірунечко моя дорога й кохана, що я два дні не писав до тебе. Просто не міг, був у дорозі, їздив до Ніцци, Монте-Карло, вернув до Генуї і вчора увечері приїхав до Мілана. Зараз ліг спати, бо такий зморений дорогою, що страх. Я вже думаю, як би скоротити свою подорож, бо вона починає вже мучити мене. Ти пишеш – бережи себе, не перевтомлюй. Я це роблю, скільки можу, але часу у мене мало, через те мушу гнати і їздити по ночах. Завтра вранці виїду до Швейцарії і увечері буду в Люцерні. Знаєш, тільки на Рів’єрі я побачив гарне море, навіть краще за кримське, а в Ніцці, де такий берег, як в Алушті, сидів над морем і слухав прибій. Вже розпрощався з морем і тепер будуть гори. Боюсь, якби зовсім не перевтомитися. Я чогось втратив апетит і навіть цікавість. Шлунок непоганий. Певно, перевтома. Думав заїхати до Мюнхена, та, певно, вже не зможу, бо хочу додому спочити. Це таки тяжко так їздити. Як то Ви всі там, чи здорові? Твої листи дістану вже аж в Відні, де буду за тиждень.

       Цілую тебе міцно і всіх наших. Твій Муся.