Головна » 2015 » Березень » 5 » Листи з Житомира. Продовження
Листи з Житомира. Продовження
15:04

1898, 5 березня, Житомир


Я такий радий, дитино моя, що дістав од тебе хоч відкритку. А то мені бозна-що здавалося: і листи пропадають, і моя Вірунечка забула мене, і не любить мене, і не хоче до мене писати, і, певно, нездорова або вдома що погане сталося, словом – ходив, мов очманілий, і не міг заспокоїтися. Хоч, звісно, твоя відкритка, по 3 днях без листів – і не задовольнила мене, а все ж я дякую тобі за неї, серце Вірунечко.

Ну, тепер вже, певно, скоро розстануся з Житомиром. Нині приїхав з Києва Вольфман (він їздив до Когена) і розказує, що Коген справді дістав гроші, казав мені вклонитись і заспокоїти, що мої гроші є у нього щодо копійки. Завтра вночі Коген приїздить сюди, а в понеділок вранці ми з ним виїдемо до Києва, де він (як мені здається) оддасть мені гроші. Все це буде так, коли Коген і на цей раз не збреше. Я телеграфую тобі, коли виїду з Житомира.

Тільки що бачив Чебанова. Він сими днями їде з Буховецьким (дуже гарний голос) до Чернігова, має замір дати кілька концертів. Чебанов обіцяв зайти до тебе і навіть принести й подарувати свою фотографію в ролі Фауста.

Бачив теж і Пальшау. Дуже жалкує, що ти не була у них. Звелів тобі передати уклін. Все тужить за Черніговом і тільки і думає, коли там очиститься вакансія на таку посаду, яку він займає тут. Має надію попасти до Чернігова. Ще одна чернігівка стріла мене учора ввечері: пані Холщевнікова. Розпитувала про тебе, жалкувала, що ми у неї не бували частіш, і прохала уклонитися тобі. В цьому листі, мов у солдатському, самі уклони.
Я, моя дитинко, аж повеселішав од надії скоріш побачити тебе.

Так і злетів би до Чернігова – аби вже бути разом і ніколи не розлучатися.
Чом ти, дитиночко, не одповідаєш на мої питання в листах? Я так мало знаю про тебе, а так багато потребую знати. Чи ти, часом, не гніваєшся на мене чого? Маю чисте сумління і не уявляю, чого б моя Вірунечка була незадоволена з мене. Може, тобі треба чого в Києві, напиши мені на адресу Тарасову (на університет). Тарас передасть мені листа, і я зроблю все, що тобі треба.

Дивує мене, що наші так довго сидять у Вінниці, та ще й не пишуть. Що воно за знак? Я не писав тепер до Вінниці, бо гадав, що наші вже вдома.
Вірусенько, напиши ж мені листа, заспокой мене, хай мені хоч легше стане од твоїх слів. Серденько моє кохане, Вірунечко любима, сонечко ти моє ясне, кохаю тебе без краю й без міри, як кохав завжди, відколи покохав. Не забувай свого Мусю.
Поцілунок Юрасеві і нашим, коли приїхали.
Ще цілую й кохаю.

******************************************************************
Примітки:

Вольфман – працівник контори газети “Волынь”.

Буховецький – соліст Житомирської опери.

Пальшау – чернігівський знайомий родини Коцюбинських.

Холщевнікова – чернігівська знайома родини Коцюбинських.

Тарас – Мальований.

QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Переглядів: 1333 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Увійдіть:
avatar
Вітаю Вас Гість