Головна » 2015 » Березень » 1 » Листи з Житомира. Продовження
Листи з Житомира. Продовження
14:34
1898, 1 березня, Житомир.

Аж два листи від тебе, серце. Оден в посилці, а другий (довгий, хороший) в коверті. Спасибі, Вірунечко. Я довше побалакав з тобою нині.


Скінчили ми з тобою, дитинко, масницю, та вийшло це у нас не дуже весело. Опріч утоми, сливе нічого. Для мене буде справжнє свято, як я приїду вже до тебе. Коли я говорю кому про це – дивуються, що мені так нудно й важко без тебе, а я дивуюся їхньому дивуванню. Коли поглянеш на родинне життя чуже – аж сумно стане. Брак кохання, нема задоволення один одним, брак гармонії і духовних інтересів, взагалі самі “браки”. Тільки одна звичка та матеріальна сторона (вигодно) зв’язують людей докупи. Коли б не це – здається, розійшлись в ріжні сторони. Живуть разом тільки по інерції. Того-то, придивляючись до других, я ще більш ціню наші дружні відносини, нашу духовну єдність, яка з’являється для мене джерелом сили, виносливості і надії на краще. Ти моє сонечко! Я це чую, знаю й хвалюся цим, гордий од цього. Сонечко ти моє любе!

Збираюся нині до Мачтета, однесу йому його патрета, тільки напевне знаю, що не застану вдома. Він вічно віється.
До Когена написав. Що з цього вийде – не знаю, мабуть, нічого. Певно, доведеться мені пробути тут до 25-го, а потому подати в суд. Вже без прикрості не обійдеться, чує душа моя.
Коли б хоч вирватися!

Коли дістанеш оповістку на 225 карб., подаси на пошті мою адресу: редакція. Так мені не хочеться рушати їх, адже я поклав, що за ті гроші (доложивши) купиш собі піаніно. Хай би була згадка. А то розійдуться і сліду не лишиться. А ти мусиш мати піаніно, я знаю, що ти хочеш мати, і я того хочу
.
Щоб не забути: напиши мені, який № рукавичок носиш, а також який колір любиш, я тобі візьму кілька пар, тут дешевше й найкращі рукавички. Сама краща (на цілу Росію, як кажуть) фабрика Трібеля. Я там конче візьму для тебе. Не забудь написати, на скільки гу[д]зиків хочеш мати рукавички. Тільки не забудь, напиши конче, а то буду незадоволений.

Я, моє серце, здоров. Ти мені нічого не пишеш про себе, про своє здоров’я. Чому це? А мені хочеться, треба просто знати, що з моїм щастячком, як воно, чи здоровеньке?

Листів, як і звичайно, не маю. У нас теж велика холодюка, навіть у мене холодно. Вітер. Ти вже справді не винось Юрка, поки не потепліє. Чи не мала другого листа од мами? Я щось не маю, тривожить мене – що вони лиш дурно проїздяться і не скінчать тепер діла. Коли б швидше кінчали та приїздили, а то тобі важко самій, дитинко. Так-таки і не написала, хто тобі варить їсти, чи ти голодом моришся, Вірунечко.

Бувай здорова, серденько, до завтра.
Цілую тебе й кохаю щире, твій Муся.
Юрасика цілую. Чом він не напише до тата? Ще раз цілую тебе, твій Муся.


QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Переглядів: 404 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість