Головна » 2015 » Січень » 30 » Листи з Житомира. Продовження
Листи з Житомира. Продовження
20:18
1898, 30 січня, Житомир.


Ти нездорова, донечко? Тебе болить голова? Чом я не з тобою, я б цілував ту слабеньку головку, попестив би її, може б, перестала боліти.
Чи ти, часом, не застуджуєшся, Вірунечко, без шубки теплої? Будь обережна, дитино, адже знаєш, як небезпечно тепер заслабнути тобі.
Коли б вже була готова та ротонда, а то у такі холоди ти носиш куценьке пальто. Воно тобі невигідне зо всіх сторін.

А я, моя донечко, нічого. Спати хочу: цілу ніч не спав, бо у мого сусіда та були іменини, чи що; зібралось багато гостей – судових, цілу ніч пили й таке виробляли, що не можна було й очей заплющити від крику й гаму. Якби ти почула, про що вони говорили, чим живуть і що думають, тобі стало [б] так сумно, як мені було. Адже то люди з освітою, напевне, залічують себе до інтелігенції, а як мало у них людського! Погано навіть слухати було їх, а не чути не можна, бо крізь двері все чути, навіть у другу хату.

Ходив вчора до Мачтета і знов не застав його, капосного. Сьогодні він по телефону прохав мене на завтра о 12-й до себе. Піду, подивлюся на того “найбільшого в Росії” письменника.
Як мені сумно без тебе і без Юрасика! Адже він такий милий і розумний тепер, такий інтелігентний, що навіть журитись вміє. Він, певно, розуміє, що тато журиться, не бачучи сина.

Як він тепер бігає? Чи ще за ним і досі бігає Марина, розклавши руки, мов курку ловить, чи вже не потребує Юрась такої опіки, вже більш самостійний. Тобі здається, певно, що ти мені багато пишеш про Юрася, а мені здається, що дуже мало. Мені так хотілось би знати всі подробиці з життя Юркового, хотілось би знати, який він тепер, що говорить, що робить, чи добре бігає, чи любить свій возик, що їсть, п’є і т.д.

Новин не маю жадних. Листів нема. Книжок з-за кордону теж нема. Треба написати, щоб вислали, а то як прийдуть тоді, як мене не буде тут, то ще пропадуть.
Так спати хочу, що ледве сиджу на стільці. А ще треба бігти в контору на контроль. Біжу. Цілую тебе міцно й щиро. Дай свої устоньки, Вірунечко. До завтра!

Нині дістав твою відкритку, спасибі тобі.
Ну, ще раз цілую, міцно, щиро, як можу. Твій Муся.

Маму поцілуй від мене і попрохай, хай не гнівається на мене, що не пишу їй окремо. З листа до тебе мама все знає про мене. Як мамине здоров’я?

Цілую Юрася й Лідю.


QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Переглядів: 1154 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість