Головна » 2015 » Січень » 28 » Листи з Житомира. Продовження
Листи з Житомира. Продовження
19:34
1898, 28 січня, Житомир.


Спасибі тобі, серденько, що ти заспокоїла мене відкриткою. Я такий радий, такий щасливий, що Ви всі здорові, що Юрасеві краще. Аж я став здоровішим і веселішим.

Бо, треба тобі признатися, Вірунечко, я хоч і терплю, і силкуюсь не киснути, а проте мені таки скучно за Вами всіма, а найбільш, звісно, за старшою моєю донечкою – Вірунечкою.

Коли б уже вирватись звідси, а то я й людей не бачу, а як гоголевський городничий – бачу завжди “какия-то свинные рыла”. Обридло.
Пам’ятаєш – може, звернула увагу – “Эф” у своїх “отголосках” описує костюми на одному весіллі (громадський мотив!). То було весілля в жандарів і в одного з них “Эф” був за дружбу. Правда, гарна цяця! Тепер Коген, що буцім-то страх як не любить Фідлера, раз у раз з ним возиться. Вчора – невеличка кумпанія, але чесна – Коген, Эф, Лубенець, Кошлаков і любка Когена – цілий вечір пиячили в ресторані Мінеля. Поставили свою даму на стіл і кожен з п’яної компанії обіймав її за ноги. Вибачай за те, що пишу тобі про ці бруди, але роблю це для характеристики тих людей, з якими мені доводиться раз у раз мати діло. Погань, та й годі!

Я знов нині нагадував Когенові, щоб він вернув мені скоріше гроші, бо я мушу тікати з Житомира. Обіцяє, та чи можна йому, тому всесвітньому брехунові, йняти віри. Я чогось ні на крихту не вірю йому, коли він що каже.
Дістав сьогодні 1-шу книжку “Літер[атурно]- наукового вістника”. Прийшла до редакції. Забрав до себе, хочу перечитати. Книжок ще й досі нема.

Одібрав пробні картки від Попова. Знов мене не задовольняють. Вишлю тобі завтра рекомендованим листом – вибери, яка краще, і порадь, чи взяти й скільки замовити. Одну я назначу № 1, а другу № 2. Ти так і напишеш мені, яка тобі більш до вподоби - № 1 чи № 2-й.
У нас мороз, холодюка така, що просто замерзають люди. На вулицях горять вогнища для звощиків. Тому я й не купаюся, хоч дуже мені хочеться.

Прийшов масажист і перервав мені писання. Так мене б’є, так лупить і тре, що я аж зуби часом стискаю з болю. Каже, що так добре, що так треба. Мало не синці на нозі. Поступу ще не бачу, і, мабуть, не скоро й побачу.
Я здоров, шлунок у мене [нрзб.]. Інколи п’ю бессарабське вино. Пиши мені, дитиночко. Не забувай свого Мусю.
Цілую тебе, серденько, кохаю тебе, моя ти ясочко, мила моя ти. Юрася цілую, маму теж; і Лідю.
Знайомим уклін.

******************************************************************
Примітки:

“Отголоски” – один з постійних розділів газети “Волынь”, в якому редактор Фідлер (“Эф” ) висвітлював питання місцевого життя.


QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Переглядів: 418 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість