Головна » 2015 » Січень » 17 » Листи з Житомира. Продовження
Листи з Житомира. Продовження
00:03

1898, 16 січня, Житомир


Серденько моє, чого ж це у тебе такий настрій поганий? Причин не пишеш, а я тут турбуюся, думаючи, що б таке було моїй дитині, чи здорова вона, чи не має якої прикрості, чи не закохалась врешті безнадійно – бо, далебі, не можу придумати, що б тобі було, серденяточко моє!

Шкода, що не дістала листа мого на Новий рік, може б, я розвеселив тебе трохи, розважив, бо в лист до тебе я вклав своє серце. Ти не знайшла його там?

Радію, що весело стріла Новий рік. Тільки я з листа твого зрозумів, що Новий рік стрічали у нас. Чи правда?
Нині послав тобі 70 карб. Аж прикро мені, що не міг послати більше, бо поїздка додому і тут всякі видатки (за кватиру тощо) забрали чимало грошей. Коли тобі зараз треба більше, напиши, а я вишлю. Чи ти, дитинко, всі листи мої дістаєш, чи не всі? Я пишу щодня, почавши з понеділка.
Не сумуй дитиночко, не кисни, єдина. Отак би взяв тебе в обійми, зацілував би, закрутив по хаті, розважив, розбуркав. Ти, моє серце, повинна бути веселою й міцною духом: адже недурно я думаю, що ти зліплена не з звичайного жіночого тіста, а з якогось кращого, міцнішого й дорожчого матеріалу.

Я здоров, Вірунечко. Нога ще не зовсім спочила з дороги, через що не роблю масажу і не купаюся, хоч ти й нагадуєш і про те й про друге.
Скоро послухаю тебе, дитино.
Ти мені мало пишеш про Юрка. Пиши мені про кожне нове слово, яке він навчиться говорити, щоб я знав, як побільшується його лексикон. Адже, певно, за яких 2 тижні можу вже написати до сина коротенького листа, і він все зрозуміє.
А віспу йому не забудь прищепити.

Я ніде не буваю, сиджу вдома. Роботи так багато, що і вдома тільки вечір маю вільний, так з години 9-ї. Це так мало, що й спочити не встигаю, до 12-ї й не оглянешся, як збіжить час.
Маю для тебе картку новорічну од … Фідлера. Прислав 2. Я йому не посилав і візити не робив, а сьогодні ще й висміяв його за візити. З “Буковини” дістав куценького листа, пише якийсь Лев Турбацький, обіцяє присилати за “Волинь” “Буковину” і прохає “хоч пару стрічок” для “Буковини”.
Ото і всі мої новини. Більш нічого не маю.

Погода у нас неможлива: мокро, слизько, морозу нема. Мушу їздити, аж сумно.
Цілую тебе, сердечко, не сумуй і дбай про гарний настрій. Не забувай за цілком твого Мусю.
Юрася поцілуй.
Кохана мамочко! Як Ваше здоров’я? Цілую Вас. Я молодцем, тільки часом, як багато роботи, не скучаю. Обізвіться коли до мене словечком, а то Ви зовсім забуваєте мене. Ще раз цілую Вас. Будьте здорові.
Ваш Муся.

******************************************************************
Примітки:

Лев Турбацький (1876-1900) - український журналіст і громадський діяч, співробітник галицьких видань “Громадський голос”, “Діло”, “Народ”, “Радикал”. З 1897 року по 1899 рік був редактором “Буковини”.

QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Переглядів: 1300 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Увійдіть:
avatar
Вітаю Вас Гість