Головна » 2015 » Січень » 15 » Листи з Житомира. Продовження
Листи з Житомира. Продовження
17:58

1898, 15 січня, Житомир


Нарешті дочекався від тебе кілька слів, моє ти голуб’яточко.
Я аж посумнів, не маючи так довго звістки про тебе. Думаю, що ти розумієш мене і через те не прохатиму частіш писати.


Учора ввечері нікуди не ходив, сидів удома, читав. Нікого не було.
Сьогодні знов нікуди не піду, бо й ні до кого. Воно у будні, в робочі дні нічого ще, а в свята, коли знаєш, що всі веселяться, якось ніяково почуватись таким самотнім, не мати до кого промовити слова.

А й справді – я тут літерально не маю до кого заговорити щиро, по душі. Хочеш не хочеш – замикаєшся сам в собі, розмовляєш сам з собою. Одні листи твої й до тебе рятують мене. Отож можеш зрозуміти, як сумно, коли нема від тебе звісточки.

А тут ще так мені остогидла та контора, а найпаче редакція з тою грубою худобиною – Фідлером. Якби міг, одного дня вирвався б звідси. З Києва, однак, нема жадної чутки. Всі ті телеграми – певно, лиш фарс, не більше.
А що, серденько, чути в Чернігові? Чи ти не писала до Малявки, чи не діставала одповіді від нього? Що в губернській управі? Чи є надія на посаду?

Спасибі, донечко, що написала, коли посилати оповідання для збірника Франкового. Напиши ж ще, куди його посилати, бо ти забула подати мені адресу.
Коли будеш присилати “Зорю” (24 ч.) і “Путеводители”, пришли мені моїх вкраїнських карток візитових, бо у мене нема їх зовсім.
Не забудь, голубочко.

Я ще не ходив до масажиста, бо в дорозі натомилася нога й 2-3 дні боліла. Тепер вже не болить, але мушу зовсім спочити, а тоді робитиму масаж. В неділю думаю сфотографуватися у Попова, бо до неділі не матиму часу.
Листів жадних не маю, новин теж не маю.

Пишучи до тебе щодня, я мов видаю другу щоденну газету – для моєї коханої Вірунечки. Тільки ця друга газета виходить і по святах, щодня, в ній все перемішане, горох з капустою, (по рецепту Фідлера), бо пишу хапаючись, в ту вільну ½ годинки, що лишається у мене по обіді.

Серденько моє, голубочко, ластівочко мила! Цілую тебе палко, моє кохання. Не забувай свого вірного Мусі.
Маму цілую, Юрася й Лідю теж. А що Юрась?
Знайомим уклін.
Пиши.


QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Переглядів: 601 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість