Самобутній ліричний талант Петра Куценка яскраво розкрився у його поезії. Автор передає глибинний смисл, красу і драматизм людського буття. У післямові до однієї зі збірок товариша і колеги Володимир Сапон писав: «Здатність будити в людях зачаєні спогади і роздуми, бентежні і радісні, похмурі і світлі – це найперша ознака і принада істинної ліричної поезії. Того слова, що приходить до нас у цей світ із тайнопису душі і серця. Такою бачиться мені поезія Петра Куценка…»

Дебютна збірка журналіста Чернігівської обласної газети «Деснянська правда» Петра Іларіоновича Куценка «Продовження розмови» побачила світ 1983 року у видавництві «Молодь». Через три роки з’явилася його нова книга «Манливе світло днів непроминулих».

Збірка віршів і скоромовок для дітей «Пісні безсонного джмеля» (Чернігів, «Десна», 1992), а також книга поезій і перекладів «За брамою вічності» (Чернігів, «Сіверянська думка», 1993) стали дуже популярними серед читачів.

За ці книги член Спілки письменників України Петро Куценко удостоєний звання лауреата Чернігівської обласної премії імені Михайла Коцюбинського 1993 року. У номінації «Народознавство» за висвітлення народознавчих аспектів у творчості М.М.Коцюбинського, а також її активну популяризацію звання лауреата цієї ж премії того року здобув онук письменника, літературознавець, директор Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.М.Коцюбинського Юлій Коцюбинський.