Головна » 2016 » Грудень » 19 » Крилата душа поета
Крилата душа поета
12:10

Микола Адаменко на ІІ поверсі експозиції музею М.Коцюбинського 20 грудня відзначає 85-літній ювілей Поет, Педагог, Українець Микола Петрович Адаменко.

В похмурий вечір світло мрій несу,

І битий, і підтоптаний, а мрію,

З усіх усюд виловлюю красу

І в тій красі замерзлу душу грію.

І людям без жалю передаю,

І тішусь, що літа пройшли не марно.

Під хмарами мрячливими стою,

Але в душі не хмарно.

Мудрістю й добротою сяють очі Миколи Петровича Адаменка. Його життєвий і творчий шлях, освітлений любов’ю до свого народу, рідної мови та України, - шлях правди і добра.

«Найвища сила – правди сила» живе у серці нашого земляка, дає йому творче натхнення і снагу. Злети і трагедії, тяжкі випробування, подвижницька творча праця були у його тернистій долі. Понівечена табірним ув’язненням «за проведення антирадянської націоналістичної діяльності» молодість, тавро «неблагонадійності» на подальшому житті, біль втрат і розлук не замулили криницю поетової душі.

Щиру любов до України, її людей і природи, гаряче вболівання за її сьогодення і майбутнє, всю свою життєву мудрість Микола Адаменко виливає у довершених поетичних рядках, адже його мистецьке і людське кредо – живим щирим словом і ділом служити істині, творити у світі гармонію.

Народився Микола Адаменко 20 грудня 1931 року в селі Загребелля, що нині злилося з містечком Сосниця на Чернігівщині. Під час Другої світової фашисти розстріляли його батька, чесного сільського трударя-хлібороба.

Мій батько не бачив, як я підростав

Під стомлений шерхіт пожовклих отав.

Не бачив ось цих сумовитих садів,

Бо я їх опісля, без нього садив, -

написав згодом поет.

Навчався Микола Адаменко у Загребельській початковій, а потім у Сосницькій середній школах. Першого вірша написав ще у п’ятому класі. Наполегливий і цілеспрямований юнак 1950 року вступив на філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Відвідував літературну студію, відмінно навчався, брав участь у громадській роботі.

18 січня 1953 року студент-третьокурсник Микола Адаменко був заарештований органами КДБ за звинуваченням у так званій «антирадянській націоналістичній діяльності», наклепах на сталінську політику і засуджений на 10 років позбавлення волі.

Покарання відбував на Північному Уралі, працював на лісоповалі.

1956 року за рішенням Комісії Президії Верховної Ради СРСР М.Адаменка було звільнено з табору, але без реабілітації.

З великими труднощами Микола Петрович влаштувався на залізничній станції Доч вантажником, згодом працював на різних роботах у колгоспі села Загребелля, обліковцем тракторної бригади. Наступний життєвий етап – заочне навчання у Борзнянському технікумі плодоовочівництва.

Лише 1962 року Микола Адаменко був повністю реабілітований і продовжив заочне навчання у КДУ. Успішно закінчив технікум та університет, працював учителем української мови та літератури і музики у Полюшкинській восьмирічній школі Новгород-Сіверського району. Переїхавши до Сосниці, працював у рідній школі. Завоював авторитет і повагу освітян району, охоче передавав колегам з області (й не тільки) знання і досвід. Визнанням багаторічної сумлінної творчої праці педагога Миколи Адаменка стали звання вчителя-методиста і відмінника освіти. Колеги-словесники і нині часто звертаються до методичних матеріалів Миколи Петровича та його художніх творів, що відбивають нашу складну і суперечливу епоху. Шкільний музей О.Довженка під керівництвом М.П.Адаменка став центром національно-патріотичного виховання учнів, що реалізувалися як журналісти, філологи та історики. У серцях колег і вдячних учнів Микола Петрович живе як Вчитель Рідної Мови і Літератури.

Ініціатор створення товариства «Просвіта» у рідному селищі, керівник мистецького об’єднання «Убідь», Микола Адаменко друкуватися почав у досить зрілому віці. Перша його поетична збірка «Повінь» вийшла 1985 року у Київському видавництві «Радянський письменник».

Через три роки літератора було прийнято до Національної спілки письменників України.

Наступні збірки – «Цвіт на морозі» (1990) та «Прагнення неба» (1995) відтворюють поневіряння автора в таборах, оспівують отчий край.

Народна пісня, материнська любов, рідна мова, сьогодення – головні теми поезій Миколи Адаменка:

Я знаю: мова мамина свята,

В ній вічний, незнищенний дух свободи,

Її плекали розум і вуста

Мільйонів. Це жива вода народу.

Її зневажить – зрадити народ,

Який до сонця зводився крізь муки,

Це забруднити плеса наших вод,

Це потоптати материнські руки,

Які нас від напасті берегли,

Останню крихту хліба віддавали,

Щоб ми нівроку дужими були

Й матусиних пісень не забували.

Зневажить мову мамину – біда,

Котра пустими зробить наші душі,

І ми нащадкам можем передать

Лиш те, що корені калини сушить.

Зневажить мову – зрадити себе

(А зрадників хто може поважати?),

І стане чорним небо голубе,

Й конатиме у муках рідна мати.

У часи видавничої кризи в Україні Микола Адаменко вдавався до самвидаву машинописним способом. Таким чином було зроблено понад сотню книжечок поезії, прози та публіцистики.

2001 року в Чернігові було видано книгу прози «Закон – тайга» (перша частина одноіменного роману та 13 новел), 2003 року – вийшло продовження роману «Закон – тайга» (2 та 3 частини під назвою «Рідна чужина» і «Ланцюг»).

Перша і друга книги стали книгами року Чернігівської області.

Микола Петрович Адаменко – лауреат обласних премій імені Б.Грінченка та імені М.Коцюбинського (2002 р.).

М.Адаменко з літераторами Чернігівщини

У творчому доробку М.Адаменка – посібник з виховання патріотизму «Планета Україна» (2003), виданий за сприяння Української світової спілки професійних учителів, збірки катренів «У центрі кола» (2006) та «На терезах часу» (2013), «Закон – тайга», частина 4 (2009).

Всеукраїнським товариством політичних в’язнів і репресованих 2008 року видана п’ята поетична збірка Миколи Адаменка «Вибране». Чимало рукописів ще чекають на видавців.

Наприкінці 2005 року Микола Петрович Адаменко нагороджений орденом «За мужність», відзначений довічною державною іменною стипендією.

Хай щастить на життєвій ниві славному ювілярові, хай багато щедрих літ буде музика в його душі.

Тетяна Кузнєцова, завідуюча відділом Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.Коцюбинського




QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Публікації | Переглядів: 268 | Додав: Kotia | Рейтинг: 5.0/3 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість