Гості нашого музею неодмінно звертають увагу на дві чудові колекції метеликів, що експонуються у кімнаті Гликерії Максимівни в меморіальному будинку Михайла Коцюбинського. Чому вони в нас там є? Чи збирали такі колекції діти письменника? А може, сам Коцюбинський колекціонував комах? Давайте разом дізнаємося це, розгорнувши книгу спогадів Ірини Коцюбинської.

«…Вечорами  тато і мама любили гуляти тихими міськими вулицями.

Ще звечора, вкладаючись спати, ми, діти, гадали та обмірковували, що тато спіймає нам під ліхтарем. Метелика, жука чи гарну-прегарну бабку з прозорими крильцями, зеленими опуклими очима та довгим, ворухливим, роздвоєним хвостиком. Ми старанно збираємо колекції жуків, метеликів. До наших послуг сачки з білої марлі, залізні скриньки, куди ми складаємо свою здобич, правилки, ефір, тонкі шпильки, що лежать на вікні в сінцях коло парадних дверей.

Вранці прокидаємося і наввипередки в одних сорочечках, босоніж біжимо до їдальні. Три голівки, дві біляві та одна чорнява, схилилися та з увагою розглядають великого нічного метелика, що сидить під перекинутою склянкою на столі в їдальні. Це «мертва голова», яку ми так бажали придбати для своєї колекції.

Татко привозив нам з Італії прекрасні колекції тропічних метеликів та жучків.

Взагалі він любив собак, пташок, вивірок – усі ті живі створіння, що оточують людину в садках, лісах, у полі….».