9 червня у Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М.Коцюбинського відбулася чергова зустріч у межах проекту «Михайло Коцюбинський – знайомий незнайомець».

«Ходімте в сад. Я покажу вам сад…», – саме цими рядками з поезії М.Вінграновського розпочала зустріч автор проекту Наталія Коцюбинська. І не даремно, адже під час заходу розмова пішла про перлину нашого музею – мальовничий сад, який заледве не протягом усього року вражає відвідувачів яскравістю барв і домашнім родинним затишком.

Цього разу гості проекту здійснили справжній екскурс довжиною в понад 100 років. Відправною точкою у цій подорожі став 1898 рік, коли молоде подружжя Михайла та Віри Коцюбинських у лісничого Чабаненка придбало садибу на затишній вулиці Сіверянській. Сам письменник і його родина надзвичайно любили сад, тому і до його облаштування та догляду за рослинами докладали чималих зусиль, про що дізнаємося з листів М.Коцюбинського до сучасників та спогадів його доньки Ірини.

Коли 1934 року у садибі було створено музей, сад, як і за часів Михайла Коцюбинського, знову забуяв квітковими барвами та покликав до себе відвідувачів. Перший директор музею – брат письменника Хома Коцюбинський – з батьківським теплом дбав про те, щоб сад завжди зустрічав відвідувачів у всій красі. Затишні алейки, акуратні барвисті квітники, невеличкий фонтан і ціла алея штамбових троянд, які були справжньою гордістю для Хоми Михайловича, і сьогодні, лишившись тільки на старих чорно-білих фотографіях, вражають своєю красою. З особливим теплом фото цих часів сприймаються у поєднанні зі спогадами Михайлини Коцюбинської, яка виросла серед цієї краси і ще будучи школяркою водила справжні екскурсії садом для відвідувачів.

З приходом Ірини Коцюбинської на посаду директора музею у саду сталися чималі зміни. У цей час садок повертається до того вигляду, яким він був за часів письменника.

З того часу загальний вигляд саду мало змінився. Лише старі дерева, які занадто затіняли сад, за директорства Юлія Коцюбинського було прибрано та облаштовано на їхньому місці барвисті квітники.

Гості зустрічі завдяки спогадам, фото- та відеоматеріалам простежили, як змінювався сад у різні періоди свого існування, та за чашкою запашного м’ятного чаю, сидячи на затишній веранді будинку письменника, мали змогу хоча б у думках, прогулятися просторими стежками, котрі стелилися садом 50 або ж і 100 років тому.

Завершуючи свою розповідь, Наталія Коцюбинська запропонувала ще раз пройтися доріжками квітучого музейного саду та звернула увагу на те, що наступна зустріч у межах проекту «Михайло Коцюбинський – знайомий незнайомець» відбудеться вже у вересні і буде присвячена дружині письменника Вірі Устимівні Коцюбинській.