Багатим, яскравим, насиченим інтелектуально і естетично був духовний світ нашого земляка чернігівця Михайла Могилянського. Поет і прозаїк, перекладач і видавець, критик і літературознавець виявив талант у різних творчих сферах. Видання «Сіверянський літопис», «Скарбниця української культури», часопис «Літературний Чернігів» упродовж багатьох літ публікували цікаві змістовні матеріали про Михайла Могилянського, а також його дітей Ладю і Дмитра.

Цьогорічний №3/103 «Літературного Чернігова» напередодні 150-ї річниці з дня народження Михайла Могилянського вмістив його прозовий твір «Щастя». У статті видатних українських науковиць Тамари Демченко і Світлани Іваницької «Скептик, якому властиво захоплюватися» (рубрика «Ювілеї») читаємо: «Треба згадати і внесок редакції журналу «Пам’ятки України». До 140-ї річниці з дня народження М.Могилянського її співробітники зробили читачам гарний подарунок – підготували тематичний випуск, повністю присвячений ювіляру. Обкладинку часопису прикрашає репродукція портрета героя нарису пензля Михайла Жука. Картина написана у 1924 році у Чернігові, зберігається у приватній колекції.

У ювілейному випуску вміщено 12 праць, що належали не лише столичним та чернігівським авторам, але й репрезентували дослідників із Запоріжжя та Дніпра. Упорядники відзначили й «конструктивну підтримку проєкту, надану правнучками Михайла Могилянського, онуками його доньки Ладі, пані Іриною Єфимовою та пані Єлизаветою Шнайдер, які живуть у Канаді».

Автори статей і матеріалів зробили спробу показати процес формування ідентичності видатного українця, відтворити сторінки непростої долі його родини. У підготовці 9-го номеру журналу за 2013 рік узяли активну участь кандидат історичних наук Тамара Демченко, доктор історичних наук Світлана Іваницька, Микола Чабан, Світлана Ляшко, завідувачка відділу Чернігівського обласного історичного музею ім.В.Тарновського Тетяна Журавльова.

Пропонуємо увазі вдумливого читача фрагменти статті працівниць Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.М.Коцюбинського вченого секретаря Ольги Єрмоленко і головного зберігача фондів Галини Степанець «М.Могилянський та М.Коцюбинський: літературна співпраця»:

«Важко навіть уявити, як могла скластися творча біографія М.Могилянського, якби не його взаємини з М.Коцюбинським.

Познайомилися письменники особисто серпневим вечором 1896 року в Алушті. Перші приємні враження переросли в тривалі дружні стосунки, листування між ними було надзвичайно активне, насичене літературними зацікавленнями. М.Могилянський надіслав до М.Коцюбинського 72 листи.

Михайло Коцюбинський остаточно переконав М.Могилянського перейти до українського письменства. «Якось прочитав Михайло Михайлович, - згадував М.Могилянський, - мій маленький нарис «Короткое свидание», надрукований у місячнику «Всемирный вестник», і з того часу не давав мені проходу з проханням і умовлянням писати українською мовою. До розмов на цю тему повертався при кожному побаченні й дуже був задоволений, коли я послухався його поради…».

Українські оповідання М.Могилянського з’явилися в «Літературно-науковому віснику», «Українській хаті» на початку ХХ століття – «Наречена», «Недоля», «З темних джерел життя», «Коротке побачення», «Згуба», «Сльози», «Млості», «Покута». Пізніше всі вони увійшли до збірки «Оповідання» (Петроград, 1916) з присвятою М.Коцюбинському.

У листі до Могилянського від 18 березня 1912 року Коцюбинський писав: «Тільки що прочитав Ваше оповідання «Стріл» і воно дуже подобалось мені. Особливо ясним стає завдання оповідання, коли дочитаєш до кінця. Кінець вам особливо удався, оповідання задумано і видано щасливо. Трохи б треба почистити мову – мова ж у белетристичному творі – половина, коли не більше, краси його. Ну та се річ набувна, напишете ще кілька оповідань і опануєте мовою…

Пишіть, дорогий Михайле Михайловичу, я певний, що Ваша робота марно не загине, що вона дасть щось для вас і для нашої літератури. Од щирого серця вітаю Вас. Мені дуже приємно було стрітися з Вами на одному полі і навіть в одному журналі».

Протягом останніх трьох років життя Коцюбинський співпрацював з Могилянським на перекладацькій ниві. М.Могилянський переклав більшість творів М.Коцюбинського російською мовою. За життя письменника виходять два томи оповідань у Петербурзі. А добрий товариш і перекладач уважно відслідковує, як розходяться книжки, де і як з’являються рецензії, і щиро радіє цій популярності…

1912 року вони разом їздили в Гуцульщину. Особливість подорожі була в тому, що М.Могилянський зустрівся там із І.Франком, М.Грушевським, Олександром Олесем.

Після смерті Михайла Коцюбинського Михайло Могилянський почав ще активніше досліджувати та популяризувати його творчість.

М.Могилянського та М.Коцюбинського поєднувало не тільки місто проживання – Чернігів, а й любов до літератури, до України, патріотами якої вони були, безсумнівно, почуття честі…

У меморіальній бібліотеці М.Коцюбинського зберігається низка книжок М.Могилянського з дарчими написами автора старшому товаришеві.