У грудні 1956 року колектив Чернігівського літературно-меморіального музею свого батька очолила Ірина Михайлівна Коцюбинська, молодша донька письменника. Вона гідно виконувала високу життєву місію збереження для наступних поколінь пам’яті про Михайла Михайловича Коцюбинського, активно популяризувала його творчий спадок.

Знаменним у розвитку музею став 1958 рік. У новозбудованому приміщенні відкрилася літературна експозиція, а у меморіальному будинку було відновлено три кімнати: спочивальню письменника, його кабінет-вітальню і їдальню.

Фонди музею постійно поповнювалися рідкісними книгами, фото, ілюстраціями до творів М.М.Коцюбинського та іншими матеріалами. З ініціативи Ірини Михайлівни Коцюбинської у музеї проводилися масштабні науково-практичні конференції, присвячені життю і творчості Сонцепоклонника, тематичні «літературні суботи», видавалися наукові збірники.

Сама науковиця опублікувала у періодиці понад 60 статей різної тематики, здобула ступінь кандидатки філологічних наук. У творчому доробку літераторки і дослідниці Ірини Коцюбинської особливе місце займають дві книги спогадів, які стали справжніми бібліографічними раритетами: «Спогади і розповіді про М.М.Коцюбинського» (1965) і «Михаил Коцюбинский» із серії ЖЗЛ (1969).

У 1968 році Ірину Михайлівну за рекомендацією Олеся Гончара і Петра Панча було прийнято до Спілки письменників України. Наступного, 1969-го, до 70-річчя від дня народження І.М.Коцюбинській було присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури».