Людей, яких вищі сили наділили багатогранним талантом, не так уже й багато на нашій землі. До їхньої когорти можна зарахувати і Євгена Гуцала. Він з’явився у літературі так само, як і молодий Моцарт у музиці. Із собою письменник приніс чимало душевного тепла, світлих емоцій, справжнього милосердя, а також живого різноголосся природи, ароматів родючої землі і батьківського дому.

Євген Гуцало – не лише відомий український письменник, а ще і журналіст та автор сценарію для кінострічок. Його зараховували до тих письменників-шістдесятників, які зоставили по собі помітний слід у літературі.

Не оминув своєю увагою Євген Гуцало і Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського. Письменник побував тут кілька разів. На згадку про відвідини залишилися світлини, які нині зберігаються у фондах музею-заповідника.

Також у фондах нашого музею зберігається світлина Євгена Гуцала з кінокамерою, зроблена в м.Тульчин в 1959-1960-х рр..

Життєвий шлях Євгена Гуцала був не таким уже й довгим – всього 58 років. 14 січня йому могло б виповнитися 85 років, тож згадаймо видатного українця у день його народження!

Євген Пилипович Гуцало народився у перший день нового року за старим стилем – 14 січня 1937 року у селі Старий Животів Оратівського району Вінницької області. Батьки хлопчика – сільські учителі. Євген був здібним учнем і тому блискуче закінчив середню школу. З дитинства він дуже любив читати. Отримавши атестат, мріяв про навчання на факультеті журналістики в київському університеті, але не зміг пройти по конкурсу. Тоді на 1 місце претендувало аж 16 абітурієнтів, і на останньому екзамені Гуцалові «зрізали» оцінку.

В 1955 році він вступив до педагогічного університету в Ніжині на філологічний факультет. У часи студентства активно відвідував літературну студію. Після закінчення вишу став на журналістку стезю і працював у редакціях різних газет на Львівщині, Вінниччині, Чернігівщині, у видавництві «Радянський письменник».

1962 року світ побачила перша друкована збірка письменника – це були оповідання, об’єднані у книгу під назвою «Люди серед людей». А далі – одна за одною виходять доробки Євгена Гуцала, що засвідчували його як талановитого майстра слова: у 1964 році надрукували книгу «Яблуко з осіннього саду», в 1965-му – «Скупана в любистку», в 1966-му – «Олень Август», в 1969-му – «Запах кропу» та ін. Загалом у творчому доробку Євгена Гуцала близько 200 оповідань.

 В 1970-хх роках Гуцало обдаровує своїх читачів лірико-психологічною повістю «Дівчата на виданні» та дилогією «Сільські вчителі» і «Шкільний хліб». Ці роботи високо оцінила критика, вони стали широко популярними серед читачів. Працюючи над цими творами, Євген Гуцало ставив собі на мету відновити надломлену народну віру в моральні цінності, переконати, що людина має залишатися людиною за будь-яких обставин.

Важливим у творчості Євгена Гуцала був етап, коли він звернувся до романної форми. Його трилогія – «Позичений чоловік», «Приватне життя феномена» та «Парад планет» - викликала не одну літературну полеміку. Головний герой трилогії Хома Прищепа втілює найвиразніші риси національного характеру, оптимізм, життєву силу та мудрість. У творі письменник активно використовує український фольклор.

Немаленька частина творів Євгена Гуцала – це твори для дітей. Серед них – «Олень Август» (1965), «З горіха зерня» (1969), «Дениско (1973), «Пролетіли коні» (1984). Остання книга удостоєна Шевченківської премії. Прикметна риса цих творів – «по-гуцулівськи» опоетизоване зображення людських стосунків.

Небагато знайдеться письменників, які б однаково майстерно вправлялися і з прозою, і з поезією. Але Євгенові Гуцалу це вдавалося. Він умів писати і широко, різнопланово, і лаконічно й влучно, римуючи рядки. Примітно, що спочатку Гуцало не видавав окремих поетичних збірок, а друкував свої поезії в періодичних виданнях. Збірка поезії, що перша вийшла друком, - «Письмо землі» (1981 рік). У цих та інших поезіях письменник обігрує теми «кохання», «людина і природа», «любов до Батьківщини» та ін.

Якось Євген Гуцало вилив у поезії своє бажання навчитися творити поетичні твори:

Поезія – прозріння трав і глоду.

Поезія – прозріння солов’їв.

Це світла інтуїція природи,

З якою б я зустрітися хотів.

І зустрітися з нею письменникові дійсно вдалося. Як справжній художник-митець, Євген Гуцало відчував скороминучість та швидкоплинність життя. І тому він так багато сил віддавав своїй творчій праці. Тепер же ми, його нащадки, можемо читати ці твори, поринати у світ душі письменника та насолоджуватися його вмінням відобразити цей світ таким, яким він є.

Марія Коробко, вчений секретар Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.М.Коцюбинського