У Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М.М.Коцюбинського експонується виставка маловідомих бібліотечних матеріалів, присвячена 80-річчю видатного українського актора, режисера і сценариста Івана Васильовича Миколайчука (1941-1987) «Душа українського кіно».

З ім’ям самобутнього неповторного митця пов’язаний розвиток і злет українського кіно впродовж 1960—1980-х років. Кіношедевр Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» з Іваном Миколайчуком у головній ролі ввійшов до числа 20 найкращих фільмів усіх часів і народів, а сам талановитий студент Київського театрального інституту здобув заслужене всесвітнє визнання.

У Чернігові за ще одним твором Михайла Коцюбинського – «Fata morgana» 1984 р. - режисер Оксана Михайлова зняла документальний фільм з участю Івана Миколайчука. Зйомки відбувалися у кабінеті-вітальні українського класика в його будинку по вулиці Коцюбинського, 3. Працівники музею бережуть добру пам’ять про славного українського актора і запрошують оглянути виставку, що розкриває різні грані таланту цієї непересічної творчої особистості.

Книга «Білий птах з чорною ознакою» (Київ: «Мистецтво», 1991), упорядкована дружиною Івана Васильовича Марією Євгенівною Миколайчук, висвітлює його незабутній образ у спогадах друзів, товаришів по роботі в кіно, у статтях і рецензіях. Збірник містить у собі краще з творчого доробку митця: сценарії, нездійснені наміри, кадри з кінофільмів, фото в родинному колі та ін. Творчість Івана Миколайчука – сценариста репрезентують «Білий птах з чорною ознакою» і «Небилиці про Івана, знайдені в мальованій скрині з написами». Ада Роговцева, Наталя Кащук, Станіслав Чернілевський, Ліна Костенко присвятили другові душевні вірші, що проймають до сліз.

Журнал «Київ» (№6-8, 2003 р.) подає кіноповість за мотивами роману В.Земляка «Лебедина зграя», написану ним у співавторстві з І.Миколайчуком, який у кінострічці під назвою «Вавилон-ХХ» виступив одразу в трьох іпостасях: автора сценарію, режисера-постановника і виконавця однієї з найважливіших для розуміння філософії й поетики твору ролей – сільського мудреця Фабіана. Режисерський дебют Миколайчука став справжньою подією українського кіномистецтва – фільм здобув визнання кінокритиків і головний приз республіканського фестивалю «Молодість-1979» (Київ, 1979), Диплом журі, приз на Всесоюзному тижні – огляді робіт молодих кінематографістів, а також приз «За кращу режисуру» на Всесоюзному фестивалі в Душанбе 1980 р. Варто згадати і той факт, що Іван Миколайчук сам підбирав музику і пісні до свого фільму «Вавилон – ХХ».

Поетові українського кіно присвятили публікації Раїса Скалій («Київ», №1-2, 2002) і Сергій Тримбач («Український тиждень», №23, 2011). У журналі «Країна» №34, 2011 р. Фрозина Грицюк, найстарша сестра Івана Миколайчука, берегиня його музею-садиби у селі Чортория на Буковині розповідає про життя брата. На фотоілюстраціях бачимо те, що оточувало актора за життя: кам’яні жорна в сінях, ткацький верстат, валізку, з якою Іван їздив до Чернівців на навчання тощо.

Книга «Сто великих українців» (Київ: Арій, 2007) містить розлогу статтю про Івана Миколайчука, справді народного артиста України (хоча офіційно він мав звання Заслуженого). Низка нарисів про лідера українського поетичного кіно представлена у книзі «На сторожі білого птаха», яку 2015 року випустив «Видавничий дім «Букрек» у Чернівцях. Її автор-упорядник – уродженець Чернігівщини, а нині – буковинець Микола Максимець, головний редактор згаданого видавництва.

Автори виставки мали на меті ознайомити шанувальників мистецтва з матеріалами, що розкривають сторінки біографії Великого Українця. Рідкісної душевної краси і благородства був Іван Васильович Миколайчук. Дивіться його фільми та насолоджуйтесь Високим і Вічним.