В автобіографії Михайла Сергійовича Грушевського, датованій травнем 1906 року, читаємо: «Оженив ся я 1896 р. з Марією Вояковською, львівською учителькою, яка була вірним і тямущим товаришем мині в моїй діяльности, а 1900 р родила ся нам донька Катерина…».

Непроста доля судилася активній громадській і просвітянській діячці Марії Сильвестрівні Грушевській, але вона завжди була надійною моральною опорою чоловіка. Починаючи з 1906 року Катерина з матір’ю проживали в Києві. Самому ж Михайлові Сергійовичу царський уряд закрив дорогу туди. Аж до 1914-го вчений змушений був ділити себе між Львовом і Києвом, користуючись відпустками і святами, щоб жити з сім’єю.

Місцем спільного літнього відпочинку родини Грушевських стало мальовниче гуцульське село Криворівня. Влітку 1909 року туди завітав чернігівець Михайло Жук. Художник чотири тижні пробув у Вижниці, де мешкав Денис Лукіянович, а потім вирушив пішки до Криворівні горами з провідником-гуцулом. Був Михайло Іванович на «Писанім камені», де за старими легендами колись мав перебувати Олекса Довбуш.

Художника дуже тепло приймали у Криворівні, де він працював над портретом Кулюсі Грушевської (так її звали рідні). У листі до Михайла Коцюбинського від 31 серпня 1909 року Жук писав: «Згадав про поезію, то хочу з Вами поділитися. Великим прихильником моєї музи є Марія Сильвестрівна і маленька Катруся, яка знає мої вірші напам’ять. Навіть тепер – пані Грушевська поробила деякі заходи про те, щоб видавнича спілка видала маленький збірничок… «Дорога» - знаєте ті віршики, де є Вітер і Вогонь – прийнята до друку і мені приобіцяв Михайло Сергієвич, що не розіб’є їх, а замістить разом».