«Весна.

З спухлої землі почала вилазить молоденька трава, наче перші зубки в дитини.

***

Дерева цвіли. Слоньова кость сливок, сипова біль вишень, рожеві пуп’янки яблунь, наче стулені губки, корінний дух груш. Кожне дерево, як музичний струмент. Крізь цвітучі галузки дерев дивилось небо такими синими молодими очима.

***

Весь день віяв зі сходу сухий, палючий вітер і дерева за день постаріли наче, укрившись листом і впала од них вже літня тінь».

Вище – рядки із записної книжки М.Коцюбинського, датованої 1910-1911 рр.

Такі короткі нотатки зі спостереженнями за довколишньою природою чи з власними роздумами письменник часто залишав у своїх записних книжках або ж на окремих картках паперу, котрі і досі зберігаються в його архіві.

І де б не був М.Коцюбинський – завжди найбільш яскраві, найбільш вражаючі деталі побаченого і пережитого знаходили свій відбиток на сторінках нотатника. Сьогодні, знайомлячись з белетристичною лабораторією письменника, читаючи записані ним думки і спостереження, ми глибше можемо пізнати процес написання твору. Звернути увагу на те, що письменник творить не лише в той момент, коли сидить в кабінеті з аркушем паперу і чорнилом, а й повсякчас, помічаючи і фіксуючи у своїй пам’яті чи нотатнику як вирізнені окремішно дрібні нюанси світла, кольору, форми, запаху, звуку, так і широку картину довколишнього світу та асоціації, які вона викликає. А вже за якийсь час з таких спостережень і маленьких замальовок, як з мазків на полотні художника, складалася довершена картина літературного твору.