50 років працював на ниві української літератури Микола Чернявський і належав тих авторів, які були забуті не через свою професійну фаховість, а через політичну ситуацію, бо він активно підтримував проголошення Української Народної Республіки, і в 1938 році згідно з ухвалою трійки НКВС по Миколаївській області був розстріляний у 75-річному віці як ворог народу.

Народився Микола Федорович Чернявський 3 січня 1863 року на Катеринославщині в родині священика. Після навчання в духовній школі, а потім семінарії був переконаний, що неодмінно стане українським письменником, за його словами – «лицарем ордену Української музи».

Т.Г.Шевченко як національний злет духовності і П.О.Куліш як втілення її критично-аналітичного начала – стали для М.Чернявського творчими орієнтирами на все життя. В 1901 році на запрошення М.Коцюбинського М.Чернявський переїхав до Чернігова, працював на посаді земського статиста. І хоч жив він у Чернігові недовго, але саме тут у нього склалось благодатне літературне оточення, що сформувало у ньому особливий літературний талант. Молодий письменник належав до Чернігівської громади, дуже близько зійшовся з М.Коцюбинським, Б.Грінченком, М.Могилянським, М.Жуком. За кожною цією постаттю – цілий світ, бо цей осередок чернігівських митців об’єднували не тільки літературні інтереси, а й національна ідея. Через ідею українського відродження М.Чернявський в своїй творчості дійшов до феноменальності духу в своїх поетичних збірках.

Від особисто-інтимних переживань в першій збірці «Пісні кохання» до осягнення патріотичних почуттів у наступній книзі «Донецькі сонети» утверджувався шлях молодого автора. Найбільшим поетичним досягненням М.Чернявського стала збірка «Зорі» - пронизана мотивом сходження до центральної проблеми усього художнього доробку – високої духовності та морального вдосконалення. На його думку, кожна людина повинна усвідомити себе частиною Всесвіту, щоб відчути в собі Бога, тільки тоді вона стане на шлях витворювання індивідуальності.

Темі пізнання Бога в собі автор присвятив одне з кращих своїх оповідань – «Богові невідомому».

Прозовий доробок М.Чернявського доволі багатий – це оповідання, нариси, образки та повісті.

Досягнення письменника полягали не стільки в розширенні тематичного діапазону літератури, як у розбудові психологічних характерів. Він показував своїх героїв у різних станах і несподіваних ракурсах, бо за різних умов людина може виявитися по-різному. Темна душа страшна незалежно від того, чия вона – бідного чи багатого, - стверджував у своїх творах М.Чернявський. У його творчості з’явилися такі психологічно глибокі оповідання, як «Осліплення Паріса», «Темрява», «Кров». Їхній провідний мотив – біймося переступити межу, поза якою зло стає некерованим.

На творчому шляху М.Чернявського були досягнення і невдачі, але він ніколи не зупинявся в пошуках правдивої віри, якою прагнув збагатити людську душу.

Марія Москаленко, завідуюча меморіальним відділом музею-заповідника М.М.Коцюбинського