Головна » 2021 » Серпень » 27 » Автографи І.Франка з фондів Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.Коцюбинського
Автографи І.Франка з фондів Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.Коцюбинського
09:32

27 серпня минає 165 років від дня народження Івана Франка – видатного українського поета, прозаїка, драматурга, літературного критика, науковця та публіциста, громадського і політичного діяча.

«Сьогодні я хочу познайомити вас з одним з найкращих українських письменників – з Іваном Франком. […] Невеликий, хоч сильний мужчина. Високе чоло, сірі трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергічне, уперте. Рудувате волосся непокірливо пнеться, вуси стирчать. Скромно одягнений, він тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить – і вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри.

Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою!

Не можу забути одного образу, який врізався мені у пам’ять. Се було два роки назад, коли я востаннє бачився з ним. В своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибацькі сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему «Мойсей». Не знаю чи попалася риба у його сіті, але душу мою він полонив своєю поемою», - писав М.Коцюбинський у своєму рефераті про І.Франка.

Письменники глибоко шанували одне одного. Перше знайомство між ними відбулося у червні 1890 року у Львові. Згодом були роки листування, нові зустрічі та дружні бесіди, спільні прогулянки гірськими стежками. У Чернігові М.Коцюбинський влаштовував урочистий вечір, присвячений І.Франку, організовував лотерею та збір коштів на лікування хворого письменника.

І до сьогодні у фондах музею М.Коцюбинського зберігаються чотири листи Івана Франка до Михайла та Віри Коцюбинських, а ще - рукописи його творів і статей. Саме з ними і познайомимося детальніше.

«Стріли»

З-поміж рукописів І.Франка в архіві М.Коцюбинського вирізняється цикл диптихів «Стріли». Він був надісланий автором чернігівському письменнику для публікації у альманасі «З потоку життя», до участі у якому М.Коцюбинський запросив І.Франка у листі від 10 лютого 1903 року. У червні, не отримавши відповіді на попередній лист, Коцюбинський нагадує Франкові своє прохання. У відповідь отримує листа, датованого 28 червня 1903 року, у якому І.Франко пише: «Давно бажав післати Вам дещо зі своїх нових речей, та ніяк не зберуся викінчити. Шлю Вам тим часом томик моїх оповідань – виберіть собі відтам, що Вам подобається (може, «Отця гумориста»?); сей томик іще досі не вийшов у світ. А з віршів посилаю Вам тим часом пару дистихів». У підсумку в альманасі було опубліковано 15 дистихів під назвою «Стріли».

«Святий Климент у Корсуні. Причинки до історії староруської легенди»

Рукопис, писаний на 72 сторінках розрізнених аркушів паперу, являє собою ґрунтовне порівняльне дослідження історичного походження легенд про житіє та віднайдення мощей святого Климента.

Варто зазначити, що образ цього святого має неабияке значення для утвердження християнства на теренах Київської Русі, адже Климент І Римський – один з отців церкви, четвертий папа Римський після святого апостола Петра і учень останнього. Відбував заслання і загинув мученицькою смертю у Херсонесі Таврійському за часів правління імператора Марка Ульпія Траяна. У 860 році мощі священномученика були віднайдені слов’янським просвітителем Кирилом Філософом та покладені у соборному храмі апостолів Петра і Павла у Херсонесі. Згідно переказів, до Києва мощі священномученика Климента були перенесені у 989 році під час повернення київського князя з походу на Корсунь і покладені у Десятинній церкві. У церковній літературі стверджувалося, що факт перенесення мощей святого сприяв звеличенню Києва з-поміж інших міст руських.

Твір датується 1902-1905 роками за часом його публікації у окремих випусках Записок Наукового Товариства імені Шевченка. Студії Івана Франка з проблематики походження та змісту староруської легенди мали велике значення для вивчення «Климентин» у загальноісторичному контексті.

«Притча про сліпця і хромця. Причинок до історії літературних взаємин старої Руси»

Наукова розвідка І.Франка, у якій досліджується давньоруське оповідання ХІІ століття «Притча о тѣле человъцьствѣ, и о души, и о въскресении мертвых». Розвідка була опублікована у 1905 році в «Сборнике по словяноведению». Згодом у 1913-1914 роках було створено і віршовану переробку самого оповідання.

«Етнографічна експедиція в Бойківщину»

Цікавили Івана Франка й етнографічні дослідження. 1904 року Науковим товариством імені Шевченка у Львові і Товариством австрійської етнографії у Відні була організована експедиція для антропологічно-етнографічного дослідження Бойківщини, яка за участю Івана Франка тривала з 18 серпня по 5 вересня. Свої спостереження дослідник виклав у статті німецькою мовою «Eine ethnologische Expedition in das Bojkenland», котра 1905 року вийшла друком у віденському журналі «Zeitschrift für österreichische Volkskunde».

«Ein Dorn im Fusse»

Крім наукових праць, у колекції М.Коцюбинського були і художні твори І.Франка. Зокрема, оповідання німецькою мовою «Ein Dorn im Fusse». Твір написаний у 1902 році і вперше був опублікований 1904 у тижневику «Die Zeit» з підзаголовком «Оповідання з гуцульського життя». До цього сюжету І.Франко повертатиметься ще кілька разів. Так, у 1906 році в «Літературно-науковому вістнику» вийде україномовна версія оповідання, котра вирізняється більш досконалою літературною обробкою сюжету, порівняно з текстом німецькою, а у 1907-1913 роках автор створює віршовану версію оповідання.

Шлях рукописів І.Франка до архіву М.Коцюбинського

Яким же чином згадані вище рукописи потрапляють до архіву М.Коцюбинського, а згодом і вже до сучасного музею письменника? Імовірну відповідь знаходимо у книзі Ірини Коцюбинської «Спогади і розповіді про М.Коцюбинського» (1965). Так, розповідаючи про взаємини між письменниками, Ірина Михайлівна пише, що квітні 1905 року, перебуваючи у Львові, М.Коцюбинський разом з І.Франком та В.Гнатюком подорожують по селах, зокрема, заїжджають до пароха С.Борачка у с.Яйковці. На зворотному шляху письменникам довелося довго чекати потяга на станції Кохавина. На згадку про цю зустріч лишилося загальновідоме хрестоматійне фото, а ще І.Франко подарував Коцюбинському чотири автографи своїх творів.

За кілька місяців по тому, 12 жовтня 1905 року М.Коцюбинський передає рукописи на збереження до Чернігівського історичного музею. Після створення у 1934 музею М.Коцюбинського, його архів поступово повертається до садиби, а з-поміж решти архівних матеріалів і рукописи І.Франка.

«Деякі люди – мов грім, що стрясає всю землю в посадах,

Страшить дітей і жінок, та освіжає весь світ;

Або мов блискавка, що розбиває дуплавого дуба,

Та міліони ростин озоном розвеселя.

Ти не жалкуй, що не міг, наче блискавка, блиснути в пітьмі;

Маєш огонь, то гори, хоч би в домашній ватрі», - писав І.Франко у циклі диптихів «Стріли». Таким же «громом і блискавкою» був і він для української громадськості, літератури, культури. І слова, сказані ним понад століття тому, лишаються актуальними для нас і досі.




QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Публікації | Переглядів: 145 | Додав: Kotia | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість