Головна » 2015 » Вересень » 3 » 50-річчя прем’єри кінострічки С. Параджанова «Тіні забутих предків»: спогади про показ
50-річчя прем’єри кінострічки С. Параджанова «Тіні забутих предків»: спогади про показ
13:54

4 вересня виповнюється 50 років з прем’єрного показу у київському кінотеатрі «Україна» кінострічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків».

Події, що передували цьому дню, сколихнули почуття української інтелігенції і стали причиною хвилі протесту проти політичних репресій, яка вихлюпнулася під час показу. Зі сцени кінотеатру з вуст Івана Дзюби прозвучало повідомлення про політичні арешти, які відбулися влітку 1965 року. Серед арештованих були П. Заливаха, брати Горині, М. Масютка, І. Світличний і ще кілька десятків представників молодого покоління українців, що мали українську позицію і прагнули до вільного висловлення своєї думки.

Нині зустрічаємо різні погляди на те, як саме відбулася акція, проте найкраще зрозуміти значення цих подій і відчути атмосферу, що панувала цього дня у залі кінотеатру «Україна», дозволяють спогади людей, які були безпосередньо присутні на показі.

Досить детально розповідає про політичний протест під час показу «Тіней…» Світлана Кириченко. Вона згадує, що після виступу Сергія Параджанова на сцену піднімається Іван Дзюба. Промовивши кілька вітальних слів з нагоди демонстрації стрічки він звертається до залу: «“На жаль, у багатьох родинах в Україні сьогодні горе: арештовано їхніх рідних. Арешти політичні”. Називає прізвища…

Біля Дзюби вже якийсь «поважний» чоловік: рве з його рук мікрофон, відштовхує. До них підскакує невеличкий, швидкий, як ртутна кулька, Параджанов, енергійно відтісняє «поважного» від мікрофона, від Івана.

А в залі, на рівні першого-другого рядів, вийшов зі свого місця в бічний прохід і вже говорить Василь Стус…».

Світлана Кириченко не помітила, куди після промови подівся Василь, і потім довго шукала його поглядом. Неподалік від неї зі свого місця підхопився Славко Чорновіл і «дзвінко кидає одну-єдину закличну фразу: «Хто протестує проти політичних арештів – встаньте!».

Люди піднімалися, було дуже тихо, тільки рипіли сидіння – хтось швидше сідав, хтось стояв довше. Я довго не сідала – видивлялася, хто із знайомих піднявся, навіть почала швидко рахувати по рядах – скільки встало…».

У залі увімкнули сирену, під завивання якої розпочався показ. Під її ж звуки люди залишали зал після фільму. У задньому дворі, як згадувала С. Кириченко, ще довго стояли групками і перемовлялися, не бажаючи розходитися, переживши такий струс.

Не менш яскраво описує ці події Ірина Жиленко у листі до чоловіка: «Вчора був перегляд «Тіней…» в «Україні». Перед початком фільму Іван заволодів мікрофоном, і все стало явним. Озвученим. Якби ти міг бачити цей переляканий табун інтелігенствующих міщан, який раптом (як під час пожежі) кинувся до виходів, де збивався у клубки, давлячи одне одного. Якась баба верещала: «Кинотеатр окружен. Всех будут арестовывать!». Іван і Стус із Чорноволом, які приєднались до нього, здавалися такими маленькими і безпорадними зі своїм прекрасним бунтом перед цими «двоногими кладовищами»! Немає страшнішої публіки, ніж співчувальник-ліберал перед лицем загрози. Куди одразу поділись і співчуття, і вільнолюбні погляди? Вони аж сичали од ненависті до «возмутітеля спокойствія». І коли (здається, Стус) запропонував встати на знак протесту проти нових репресій, і ми встали (врешті нас було не так і мало) – виникло враження, що ми стоїмо під жерлами автоматів, а не під поглядами «благонадійних» городян. Я стояла між Валеркою і Михайлиною, і Валера аж за голову хапався від усього побаченого. Божевілля!

Що тепер «воспослідує» - сам Бог знає. Страшно за Дзюбу і за всіх інших. Страшно за всіх, що встали на знак протесту. Поживемо – побачимо».

Саме так, з почуттям тривоги і внутрішнього бунту зустріли присутні слова І. Дзюби про політичні репресії. А сама подія стала ще одним кроком на шляху становлення української національної свідомості.

********************************************************************************************************

Спогади подаються за публікаціями:

1. Жиленко І. Homo Feriens: Спогади. – К.: Смолоскип, 2011. – 816 с.

2. Кириченко С. Прем’єра «Тіней…» і теперішні спогади // Літературна Україна. – 17 березня 2005 року. – С. 7.




QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Публікації | Переглядів: 591 | Додав: Kotia | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість