210 років тому народилася людина, ім’я якої відоме кожному українцю. Мова іде про хорового диригента, одного із перших професійних композиторів Галичини, священика УГКЦ, автора музики до Державного Гімну «Ще не вмерла Україна» Михайла Вербицького. Він з’явився на світ 4 березня 1815 року у селі Яворник Руський (територія Надсяння, Польща).

Талановитий композитор Михайло Вербицький зробив неоціненний вклад у розвиток української музики. Відомий музикознавець Станіслав Людкевич так писав про нього: «Вербицький є найбільшим нашим, після Бортнянського, духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю в Галичині. Його твори «Іже херувими», «Отче наш», світські пісні «Поклін», «Де Дніпро наш», «Заповіт» є перлинами хорової нашої музики. Його увертюри, у які вплітає народні пісенні і танкові мотиви… є першою талановитою спробою української симфонічної музики в Україні».

Вже з дитинства Михайло Вербицький залучався до музичного мистецтва. Після смерті батька його взяв на виховання далекий родич родини перемишльський єпископ Іван Снігурський. У Перемишлі хлопець здобував освіту у гімназії та музичній школі при греко-католицькому храмі. Юнак записався і до хору у кафедральному соборі. Про цей час Вербицький пізніше скаже таке: «Школа у Перемишлі стала консерваторією в мініатюрі, а хор дорівнював добрій опері, виявилося, що існує в Європі крім трьох відмінних за характером категорій музики: німецької, французької, італійської, також четверта — українська».

Після закінчення Львівської духовної семінарії Михайло Вербицький висвятився у священика.

Михайло Вербицький мав двох дружин. Його перша обраниця померла, коли їхньому синові було менше року. Ще до висвячення Вербицький устиг обвінчатися удруге.

1856 року Михайло Вербицький став парохом у селі Млини на Яворівщині. Він прослужив тут 14 років до своєї смерті.

Окрім служіння, написання музики, Михайло Вербицький ще й навчав музиці. Серед його учнів були, зокрема, отці-композитори Порфирій Бажанський та Віктор Матюк.

Помер відомий композитор у грудні 1870 року у 55 років. Його поховали у Млинах. І відтоді кожен, хто приходить на могилу до композитора, має за честь виконати Гімн України. У Львові Михайлові Вербицькому було встановлено пам’ятник.

Михайло Вербицький – автор музики до Державного Гімну України

У січні 1863 року львівський часопис «Мета» надрукував текст «Ще не вмерла Україна» Павла Чубинського. Дізнавшись про текст, Михайло Вербицький написав до нього музику. У 1865 році пісня «Ще не вмерла Україна» разом із нотами була надрукована вперше.

У річницю пам’яті Тараса Шевченка 10 березня 1865 року пісню було виконано вперше наприкінці концерту під диригуванням Анатоля Вахнянина. У композиції з’явилося багато прихильників серед молоді та інтелігенції Галичини.

Восени 1910 року у кельнському відділенні «Грамофону» виконання пісні оперним співаком Модестом Менцинським записали на платівку. У 1917-1920 рр пісня «Ще не вмерла Україна»  стала одним із державних гімнів УНР та ЗУНР. Також композиція була гімном Карпатської України.

Через рік після того, як було проголошено Незалежність України, пісня «Ще не вмерла Україна» стала Державним Гімном (1992 рік). У 1996 році композицію було згадано у Конституції України. 2003 року Верховна Рада ухвалила новий Закон «Про державний Гімн України», в якому зазначається: «Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського у такій редакції:

«Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду».

Перший рядок пісні дещо відрізняється від тексту Павла Чубинського – «Ще не вмерла України і слава, і воля…», замість першопочаткового – «Ще не вмерла Україна».

«Музичних справ майстер»

Загалом творчий доробок Михайла Вербицького багатий на різножанрові музичні твори. Він писав оперети, водевілі, симфонії-увертюри, мелодрами, музику для вокальних ансамблів та хорів; писав музику до віршів українських письменників – Тараса Шевченка, Юрія Федьковича, Володимира Шашкевича. На його рахунку – близько 40 пісень для сольного виконання під гітару та 6 – для фортепіано.

Серед визначних композицій Михайла Вербицького можна відмітити такі світські пісні: «Заповіт», «Дай, дівчино», «Де Дніпро наш», «Поклін», а також духовні пісні - «Іже Херувими», «Достойно», «Отче наш» та ін.

У своїх музичних творах Михайлові Вербицькому вдалося майстерно поєднати власний стиль із глибокою українською національною основою. Мабуть, саме це і є причиною популярності його творів серед українців і не тільки.

Марія Коробко, вчений секретар Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.М.Коцюбинського