1877, 14 листопада 1877 року у Києві народився Дмитро Володимирович Антонович, історик, мистецтвознавець, громадський діяч.

Син відомого українського історика Володимира Антоновича.

Українським рухом почав цікавитися ще в гімназійні роки. Навчався в Київському і Харківському університетах, які не закінчив через переслідування за участь у революційному русі. Основне коло наукових інтересів – історія мистецтва і театру.

Один із засновників і лідерів Революційної української партії (1900), програму для якої прохав написати Миколу Міхновського та видав окремою брошурою («Самостійна Україна»). А згодом став схилятися до ортодоксального марксизму, стояв біля витоків Української соціал-демократичної робітничої партії (1905). ... Читати далі »

10 листопада 1764 року російська імператриця Катерина ІІ скувала гетьманство в Україні. Ще Петро І після смерті Івана Скоропадського в 1722-му не дозволив козакам обрати нового гетьмана, запровадивши першу Малоросійську колегію. Вона проіснувала п’ять років.

Внаслідок зміни влади в Росії – померли Петро І та його наступниця Катерина І – в 1727-му гетьманом обрано Данила Апостола. Але чергова російська імператриця Анна Іоанівна переграла ситуацію, і з 1734-го в Гетьманщині діяло Правління гетьманського уряду. Більш прихильною до козацтва виявила себе Єлизавета Петрівна, завдяки якій у 1750-му відбулися формальні вибори призначеного згори Кирила Розумовського. ... Читати далі »

7 листопада 1857 року у Києві народився Дмитро Іванович Багалій, історик і громадський діяч. Рано осиротів, виховувався в родині тітки. Тож його вважають людиною, яка зробила себе сама.

Закінчив із золотою медаллю 2-гу київську гімназію. Навчався в Київському та Харківському університетах, був учнем Володимира Антоновича. У віці 30 років захистив докторську дисертацію «Про колонізацію степових околиць Московської держави» (1887).

Ще зі студентських років приєднався до українського руху. Вважав, що «рідна мова – найкращий провідник освіти, науки на культури». ... Читати далі »

 4 листопада 1887 року, 130 років тому, у с. Великі Бережці на Тернопільщині народився  Олександр Неприцький-Грановський (1887-1976), український поет, публіцист, американський вчений, зоолог, ентомолог, художник.

10 маловідомих фактів життя Олександра Неприцького-Грановського

1. Олександр Неприцький у дитячі роки деякий час навчався малюванню у художника Т.А. Сафонова, під час навчання у школі почав писати вірші й друкувався у часописах «Рідний край», «Молода Україна», «Рада», «Українська хата». У двадцять три роки в Києві вийшла його перша поетична збірка «Пелюстки надії» (1910 рік), а за рік — збірка «Намистечко сліз». У 1907 р. приїхав до Києва на навчання за рекомендацією Лесі Українки, потрапив у високохудожнє оточення тогочасної культурної української еліти (входив до українського клубу «Родина», очолюваного Миколою Лисенком, ... Читати далі »

20 жовтня 1670 року в селі Косута (Білорусь) народився Пилип Степанович Орлик, гетьман України у вигнанні, автор «Пактів і Конституції прав і вольностей Запорізького війська».

Він був гетьманом 32 роки, більше, ніж будь-хто інший. Опинившись в еміграції після Полтавської баталії, до останнього боровся за повернення в Україну. Однак доля розпорядилася інакше.

Народився в сім’ї литовської шляхти чеського походження. Закінчив Києво-Могилянську академію, знав 14 мов. Генеральний писар і вірний соратник гетьмана Івана Мазепи. ... Читати далі »

13 жовтня 1923-го рішенням Ради Народних Комісарів організовано Соловецький табір особливого призначення – найбільший концтабір 1920-х років і одна із найбільш жахливих фабрик смерті у світовій історії.

Соловки – група островів у південно-західній частині Білого моря (сучасна Архангельська область Росії). В 1430-х роках монахи заснували на островах Соловецький монастир. Його територія відзначалася географічною ізольованістю і суворими природними арктичними умовами, адже до Полярного кола звідси якихось 150 кілометрів. ... Читати далі »