Два романи Віктора Баранова «Притула» і «Смерть по-білому» приваблюють сміливим авторським пошуком, вимагають особливо активної рецепції. Прозаїк запрошує вдумливого читача до співавторства, пропонує йому домислити все не сказане.

«У фразі Баранова, як правило, багато руху і простору, барви і запаху. Він легко долає споглядальну статику, яку так охоче культивує наша проза. Він шукає у слові не тільки зображальності, інформації, а й музики, що пронизує повістування особливим настроєм.

…«Притула» і «Смерть по-білому» можуть бути авторитетним потвердженням того, як ремесло переходить у мистецтво. Ці два романи явили нам Віктора Баранова у новій якості. Знаний поет відкрився як оригінальний прозаїк, чий творчий досвід у романах – певнюся в цій думці – буде важливим для всієї нашої прози…». Так писав Михайло Слабошпицький у післямові до книги Віктора Баранова «Смерть по-білому». Романи (Київ, 2005).

У День української писемності 9 листопада 2006 року автор подарував її з написом «Дорогому моєму серцеві Музею Михайла Коцюбинського в Чернігові – уклінно за велику роботу, подвижницьку турботу про духовних велетнів українства – на добро».

Віктор Федорович Баранов – автор поетичних збірок «Народження полум’я», «У середу рано», «Жоржини в маминім саду», «Хата синьоока», збірок літературних пародій та гуморесок «Вічний двигун», книг повістей та оповідань, перекладів із румунської.

За романи «Притула» і «Смерть по-білому» у вересні 2007 року Віктор Баранов був удостоєний Чернігівської обласної премії імені Михайла Коцюбинського.