1918, 22 (9) січня – ІV універсал Центральної Ради проголосив незалежність Української Народної Республіки.

Минуло всього два місяці від проголошення Української Народної Республіки, однак ситуація стрімко змінювалася – все більш загрозливо розгорталася російська агресія, розпочалися Берестейські мирні переговори, в яких Україна стала предметом європейської геополітики, посилювалася економічна криза. Все це вимагало нових рішень.

Гостра дискусія розгорілася на засіданні Генерального секретаріату 8 січня 1918-го (26 грудня 1917-го). Тон задавав генеральний секретар пошт  і телеграфу Микита Шаповал: «Раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід – проголошення незалежної України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили».

Але були й інші думки. Наприклад, генеральний секретар міжнародних справ Олександр Шульгин обстоював позицію, що «незалежність нам підсовують німці, і тому її не треба оповіщати. Зараз у зв’язку з кризисом мирних переговорів треба помиритися з більшовиками».

Універсал обговорювався на закритому засіданні Малої ради 22 січня, яке продовжувалося аж до ночі 24 січня. Текст універсалу розроблено на основі трьох поданих проектів – Михайла Грушевського, Володимира Винниченка на та Микити Шаповала. Його оголошення відбувається відразу по опівночі 25 січня.

Як повідомляла газета «Нова Рада»: «Присутні, всі як один, встають. Настає урочиста напружена тиша. Професор М. Грушевський твердим, трохи схвильованим голосом, ясно вимовляючи кожне слово, голосно читає 4-й Універсал. Історична, незабутня хвилина… Коли він прочитав слова Універсалу: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу» – буря овацій потрясла стіни залу засідань. Крики «Слава самостійній Україні!» злились у загальний переможний гук раба, вирваного з кривавої неволі».

Універсал ставиться на голосування. Із 49-и членів Ради «за» голосують 39, «проти» – 4 (російські меншовики і Бунд), «утримались» – 6. Результати голосування присутні зустріли овацією і співом «Ще не вмерла Україна».

Проголошення незалежної України стало логічним етапом розвитку Української революції.

Сергій Горобець, Український інститут національної пам’яті