Відомий український поет і перекладач Борислав Павлович Степанюк – уродженець села Канівщина Прилуцького району на Чернігівщині. Навесні 1941 року юнак закінчив у Прилуках педагогічне училище, але працювати за фахом йому не довелося. Рядовий Борислав Степанюк хоробро бився з фашистами, у боях на фронті був тяжко поранений і втратив руку. Потрапив до госпіталю в Киргизію, оволодів киргизькою мовою.

Повернувшись в Україну, Борислав Степанович закінчив Київський університет імені Т.Г.Шевченка, працював редактором у видавництві.

Його перша поетична збірка «Назустріч веснам» побачила світ 1948 року. Далі були – «Ровесниці», «З відкритим чолом», «Батьківське вогнище», «Ясна далечінь», «Чекаючи весілля», «В польовому вінку», «Іменем сонця», «Коса до пояса», «Журавлики-веселики», «Синьоокий мій липень», «П’ять пелюсток вогню» і багато інших – загалом понад три десятки збірок. Майстер епічних полотен, Борислав Степанюк писав і балади, і легенди, і мініатюри.

За поему «Ділог Сеспеля з Україною», книги «Уклін тобі, Киргизіє», «Синьоокий мій липень» Б.Степанюк був відзначений премією імені Павла Тичини (1974).

Згодом поет удостоївся престижних літературних премій імені Володимира Сосюри, імені Максима Рильського. У 2000 році Борислав Павлович Степанюк здобув Чернігівську обласну премію імені Михайла Коцюбинського за книгу «На грані часу».

Пропонуємо увазі читачів близьку серцям співвітчизників поезію Борислава Степанюка «Звертання до України».