Ічнянець Станіслав Гаврилович Маринчик – відомий далеко за межами України прозаїк, поет-пісняр, сценарист, режисер, публіцист, кінодраматург, краєзнавець.

Вітаючи його із 80-літтям, інший наш видатний земляк Юрій Мушкетик відзначив: «Небо над нами тримають люди. Надто небо нашої культури. Тож викликає захоплення подвижництво Станіслава Маринчика, його цілеспрямованість, наполегливість та небайдужість. Причому ця щира самовідданість рухає ним упродовж усього життя»..

Твори Станіслава Маринчика перекладені англійською, німецькою, польською, румунською, іспанською, грузинською, гагаузькою, казахською, узбецькою та іншими мовами. Його справедливо вважають одним із фундаторів українського аматорського кінематографу.

Станіслав Гаврилович із 1968 року активно публікував у республіканській і обласній періодиці свої поезії, оповідання, нариси, рецензії.

У рідній Ічні С.Маринчик заснував аматорські кіностудії «Сівач» і «Заспів», які були удостоєні звання «Народний самодіяльний колектив». Він успішно працював режисером народних кіностудій, завідував районною фільмотекою навчального кіно, очолював Ічнянську та Ніжинську районні дирекції кіновідеомережі, викладав у Ніжинському училищі культури та мистецтв. Станіслав Гаврилович був почесним членом Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, відмінником освіти України, заслуженим працівником культури України, членом Національних спілок письменників, журналістів і кінематографістів.

Улюбленими книгами шанувальників таланту митця стали «Біле латаття», «Срібне весілля», «У нас в Озерах», збірник романсів і пісень «Із денця мого серця».

У вересні 1996 року за кінофільми про відомих земляків – майстра народної творчості А.Штепу, художника і скульптора В.Швидченка, письменника А.Дрофаня Станіслав Маринчик був удостоєний звання лауреата Чернігівської обласної премії імені М.Коцюбинського у номінації «Народознавство».