У номінації «Поезія» на здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського претендує поетеса Олеся Ткаченко (літературний псевдонім – Олеся Білоцвіт). Кандидатура висунута Чернігівською обласною організацією Національної спілки письменників України за книгу «Обіймаючи життя» 2024 р.

Ткаченко Олеся Миколаївна народилася 26 лютого 1980 року у місті Прилуки. Закінчила природничий факультет Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя.

Як початкуюча поетеса, Олеся Білоцвіт заявила про себе у 2000-му році, ставши дипломанткою міжнародного літературного конкурсу «Гранослов». І відразу вийшла друком її перша поетична збірка «Скрипка часу», презентована у стінах Прилуцької публічної бібліотеки (тоді центральної районної). Наступні видання «Стихія Сонця». (2001 р.) і «Передчуття наближень» (2004 р.) засвідчили зростання поетичного хисту авторки. І в неповні свої 25 літ Олеся Білоцвіт поповнила лави Національної спілки письменників України.

Та, здобувши вищу освіту в Ніжинському педуніверситеті і пропрацювавши вчителькою географії в рідній Прилуцькій ЗОШ №6, вона за покликом долі опиняється на… австралійському материку. Розлука з рідним краєм заполонила душу ностальгією, але й дала новий поштовх до творчості. З-поміж інших особливо виокремлюється тема нерозривного єднання з отчою землею. Все, що пов’язано з нею, – це любов і туга! У збірці «За силуетом слова» (2010 р.) читаємо програмний вірш «До України»:

Обійми мої очі, як день настане!

Не вслухайся в шепіт мокрих беріз.

Перший дощ, перший сніг і сонце рум’яне

На долонях планети вітер приніс…

Поезія сповідальна, по-жіночому мудра, змушує по-новому придивитися до світу. У ній багато філософічних роздумів, бездоганного естетичного смаку. То й не дивно, що саме з даною поетичною книгою Олеся Білоцвіт у 2015 році стає лауреатом обласної літературної премії імені Леоніда Глібова.

Шукати витоки таланту поетеси, перейматися питанням – звідки у її віршах глибокий психологічний розтин почуттів – не складає великих труднощів, хоча вона й «сховалася» за псевдонімом. Бо Олеся – з родини поетів Ніни й Миколи Ткаченків, і не могла не увібрати в себе їхню вишукану манеру слова, довівши її до філігранності. На підтвердження – спільна з батьками книга вибраного «Сонце сходить для Тебе» (2013 р.), яка в Чернігові визнана Книгою року.

Небувалим випробуванням для вразливої натури поетеси виявилась спричинена Росією війна в Україні. Любов, перемішана з болем, прагла слова. І воно – як опора в розхитаному світі і засіб духовної зброї – висповідалось у проникливо-психологічну збірку «Обімаючи життя». Її нещодавно видрукувало видавництво «Десна Поліграф». До того на електронну адресу Прилуцької публічної бібліотеки Олеся пучечками надіслала вірші – реакцію зболеної душі на трагічний і героїчний потік подій. Від них не можна було відірватись (у загальній кількості понад чотири сотні). І кожен – наче погляд в самісіньке серце. Стільки там негаласливою любові і муки, що хотілося читати і мовчати, мовчати і думати. Ця поезія – як постійна молитва. Ніби до рідної матері, поетеса притуляється до України-неньки, до її пекучих ран:

Я й в занедбаних днях зігріта

Твоїм серцем, лише світи!

І, віддаючи шану захисникам – співвітчизникам, землякам, висловлює дочірню вдячність Україні за свою приналежність до незламного народу:

Відчайдушність фронтів і тилу –

де ще мужність таку знайдеш?!

І я вдячна, мені щастило,

що мене ти родила теж!

Безсумнівно, нова книга Олесі Білоцвіт прислужиться патріотичному гурту молодого покоління українців, допоможе їм у визначенні духовних і морально-етичних орієнтирів.