У номінації «Народознавство» на здобуття обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського претендує Володимир Кузьменко за книгу «Історія української літератури ХХ – початку ХХІ століття у трьох томах».

Володимир Іванович Кузьменко, наш земляк – унікальна людина. Народився у с. Макишин Городннського району Чернігівської області 26 квітня 1958 року. Закінчив з золотою медаллю Макишинську середню школу. І одночасно - Всесоюзну заочну математичну школу при Московському державному університеті ім. М.Ломоносова.

У 1979 році В.Кузьменко, закінчивши Ніжинський педінститут ім. М.Гоголя з відзнакою, влаштовується на роботу вчителем в одній із шкіл смт. Березна Менського району – викладає російську літературу, українську мову та літературу, а навесні 1980 року йде до війська. Звільнившись у запас, працює в рідному інституті асистентом кафедри російської та зарубіжної літератури (обраний за конкурсом). Тут поглиблено займається творчістю українських поетів, досліджує, готує літературознавчі статті. Звідси починається його шлях у науку. У 1984 році він поступає до аспірантури при Інституті літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР (нині – Академія наук України), де навчається на відділенні української літератури 20-го століття.

Є постаті людей – письменників, літературознавців, вчених – для визначення вагомості зробленого ними у царині культури і науки не треба далекої часової відстані чи якоїсь монографії про життєвий і творчий шлях. Їх ім᾿я серед сучасників стає відомим відразу після появи першого знакового доробку. Такою появою у Володимира Кузьменка на ниві літературознавства стали його книги – словники для осучаснених шкільних програм у незалежній Україні, які побачили світ у видавництвах Києва в кінці 20-го століття. Останній навчальний посібник, маю на увазі «Словник літературознавчих термінів», став помітним явищем в освітніх колах і спричинив низку відгуків на сторінках періодичної преси. Так про нього надрукували позитивні рецензії такі журнали як «Вітчизна» (№ 3-4, 1998 р.), «Слово і час» (№ 4-5, 1998 р.), «Сіверянський літопис» № 2, 1998 р.), «Всесвітня література» (№ 2, 1998 р.), «Літературний Чернігів» (№ 11, 1997). А також ряд газет – «Вечірній Київ», «Літературна Україна» та інші.

Після захисту кандидатської дисертації «Сучасна поезія України і творчість М.Ушакова та Л.Вишелавського 60-80 років» Володимир Іванович їде на роботу до Переяслав-Хмельницького, де щойно відкрився філіал Київського педінститут ім. Горького (Пізніше перейменований в Національний педуніверситет ім. М.Драгоманова). У цьому вузі починає працювати – спочатку доцентом, потім завідувачем кафедри української та зарубіжної літератур, а згодом – деканом філологічного університету. Саме тут наполегливо починає займатися науковою роботою. Працює над створенням навчальних словників і посібників нової якості, без пролетарського світогляду. Бо ті, що дісталися у спадок від радянської влади, були вкрай заідеологізовані, а то й антиукраїнські за духом. Одночасно співпрацює з журналом «Літературний Чернігів», на сторінках якого за ці роки видрукував більше семи десяти літературознавчих, літературно-критичних статей про життєвий і творчий шлях письменників та науковців Чернігівщини.

Після захисту докторської переходить на роботу до Київського національного університету ім. Т.Шевченка на посаду, спочатку доцента, згодом професора кафедри теорії літератури та компаративістики. У 2002 році його запрошують на постійну роботу до Київського славістичного університету, де він певний час очолює ним же створену кафедру теорії літератури та компаративістики, згодом стає професором з наукової роботи, а потім ректором університету.

Володимир Іванович – доктор філологічних наук, професор. Нині він завідувач кафедри романо-германських мов Національної академії Служби безпеки України, заступник головного редактора журналу «Літературний Чернігів». Лауреат літературних премій ім. Сергія Остапенка, ім.. Пантелеймона Куліша та міжнародної «Тріумф» ім. Миколи Гоголя. Автор більше 200 наукових та навчально методичних праць. Серед них найбільш важливі, що вийшли окремим виданнями: «Шкільний словник з українознавства» (Київ: Освіта, 1994), «Шкільний словник з українознавства» (Київ: Український письменник, 1995), «Гроно нездоланих співців» (навчальний посібник) (Київ: Український письменник, 1997), «Словник літературознавчих термінів» (Навчальний посібник) (Київ: український письменник, 1997), «Письменницький епістолярій в українському літературному процесі 20-50-х років 20-го століття» (Київ: Інститут ім. Т.Шевченка НАН України, 1998), «Вступ до літературознавства» (Навчальний посібник) (Київ: КСУ, 2003), «Історія української літератури 20-го сторіччя» (Навчальний посібник) (Київ: КСУ, 2006), «Світ правди і краси» (Літературно-критичний нарис. До 70-річчя від дня народження Михася Ткача) (Київ: КСУ, 2007), «Історія зарубіжної літератури 20-го століття» (Навчальний посібник) (Київ: Видавничий центр «Академія», 2010).

І ось унікальне видання, що побачило світ зовсім недавно за редакцією професора Володимира Кузьменка, це – «Історія української літератури 20-го початку 21-го століття» (Навчальний посібник у трьох томах для студентів вищих навчальних закладів (Київ: «Академвидав» - том перший, 2013 р., том другий, 2014 р.). І цього року побачив світ – том третій (2017 р.), до якого, крім інших відомих поетів і прозаїків України, увійшли і чернігівці – Дмитро Іванов, Любов Понамаренко, Михась Ткач, Анатолій Шкуліпа, Анатолій Мойсієнко..

Володимир Іванович двічі нагороджувався Похвальною грамотою Чернігівської облдержадміністрації.