У номінації «Поезія» на здобуття обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського претендує Євген Постульга за книгу «Минає все».

Постульга Євген Васильович народився 5 серпня 1954 року в мальовничому селі Обичів Прилуцького району Чернігівської області в селянській родині. З дитинства долучився до важкої хліборобської праці, спізнав вартість хліба, увібрав у себе справді народні моральні цінності. Закінчив Обичівську восьмирічну, а потім Малодівицьку середню школи. Служив у війську на території Німецької Демократичної Республіки.

За професією і покликанням художник. З 1975 року до 1995 року працював художником-оформлювачем на Прилуцькому заводі «Будмаш».

З 1976 року – член міськрайонного літературного об’єднання «Сонячні кларнети», а з 2000 року обіймав посаду голови цього об’єднання.

З 1978 до 1988 року учасник обласних та всеукраїнських семінарів-нарад молодих літераторів України.

Твори Євгена Постульги друкувалися в газеті «Літературна Україна», всеукраїнських журналах «Дніпро», «Ранок», «Барвінок», альманасі «Вітрила», у колективних збірниках та періодичних виданнях Чернігівщини.

У 2004 році в Прилуках вийшла перша збірка Є.Постульги «Арія жайвора», яка одразу була помічена читачами і отримала позитивні відгуки у літературній критиці.

У цьому ж 2004 році виходить друга поетична збірка автора «Ужинок радості і смутку» у якій Євген Постульга виявив себе як глибокий лірик і уважний дослідник людської душі. Збірка отримала схвальні відгуки у пресі.

У 2010 році в світ виходить третя збірка поета «Калинове серце», яка засвідчила, що в українській літературі з’явився цікавий, самобутній поет із власним поетичним стилем.

Четверта збірка Євгена Постульги «Минає все» вийшла друком у Прилуцькій міській друкарні в 2017 році. Це щемлива лірична сповідь про долю сучасної України. У збірці автор виділяє три домінантні мотиви: національний – (образ України, явлений у неоромантичному ідеалі; реалістичні картини сучасного буття із його контрастами; образ «малої» батьківщини із річкою дитинства Удай, боротьба за утвердження національної ідеї); гуманістичний – (щемливі спогади дитинства, образи батька, матері, односельців; щира інтимна лірика; релігійна поезія як пошук моральних опор для душі); культурологічний – (особливо близький автору, адже він за професією художник). Мотиви малярства і музики органічно вплетені в художню тканину багатьох віршів, вони інтелектуалізують поезію.

Поетичне слово Євгена Постульги багате на художні засоби вираження. Воно виважене і поетично дозріле. Як справжній майстер він з повагою ставиться до фольклору, до пісенних традицій українського народу, що знаходить поетичне відображення у власній творчості.

Поет одружений. Має двох доньок. Сім’я займає важливе місце у його творчості. З 2010 року Євген Постульга працює художником-оформлювачем у Прилуцькому краєзнавчому музеї.