1966 року у київському видавництві «Мистецтво» вийшла серія листівок «Класики української літератури», а за десять років потому фондова колекція Чернігівського музею-заповідника М.Коцюбинського поповнилася оригінальними авторськими екземплярами портретів українських письменників, виготовлених у техніці гравюри на вініпласті знаним українським митцем Василем Яковичем Чебаником, який сьогодні відзначає свій 90-річний ювілей.

Народився Василь Чебаник 5 серпня 1933 року в с. Клішківці (нині Дністровського району Чернівецької області). Мистецьку освіту здобув у Київському художньому інституті, який закінчив 1963 року. Серед його педагогів були В.Касіян, І.Плещицький, Г.Якутович. Ще будучи студентом у 1962 році почав викладати у цьому ж закладі на кафедрі графічних мистецтв. Викладацькій діяльності митець віддав кілька десятиліть свого життя, пройшовши шлях від асистента і викладача до декана живописного, графічного та скульптурного факультетів, а згодом професора кафедри графіки КДХІ (з 1980 р.). З 1973 року Василь Чебаник керував майстернею книжкової графіки, яку 1991 року було перепрофільовану в майстерню дизайну та інтролігації. У 2000-2004 рр. обіймав посаду професора кафедри графічних мистецтв та кафедри дизайну НАОМА, з 2008 – є професором кафедри графічного дизайну КДАДПМД ім. М.Бойчука.

Мистецький хист Василя Яковича Чебаника знайшов своє втілення у галузі книжкової графіки, мистецтві шрифту та інтролігації (шкіряного палітурництва). Серед його творчого доробку серія образів літературної класики, виконаних у техніці гравюри на пластику та офорту, оригінальні композиції написів, у яких шрифт стає не лише засобом передачі інформації, але й виконує естетично-образну функцію. Його мистецький досвід, наукова та педагогічна діяльність справили неабиякий вплив на розвиток книжкової графіки та культури шрифту в Україні. Характерними рисами творів В.Чебаника є вільний малюнок з виразною графічною експресією, переконливою образністю, а ще – глибокою проникністю в ідейно-стильову тканину та зміст літературного твору.

Останніми десятиліттями художник багато уваги приділяє мистецтву інтролігації. За життя ним було створено кілька сотень палітурок зі шкіри для численних книжок, альбомів, дипломів, скриньок тощо. Таке захоплення майстра виникло після замовлення на оформлення «Хвальної книги» для Києво-Могилянської академії. Крім того, ним було створено літерацію, оформлення та орнамент для диплома Шевченківської премії, президентські примірники Конституції України та численні подарункові вироби для представників інших держав.

З початку 2000-х домінуюче місце у творчому житті Василя Яковича Чебаника зайняв проєкт «Рутенія. Графіка української мови». По суті, це оновлена абетка української мови створена на національних та історичних основах з наданням їй форм сучасної європейської пластики. В основу шрифтів покладені традиції Київської Русі та козацьких скорописів, що існували до введення «гражданського шрифту» часів Петра І. Творення та впровадження оригінальної української абетки В.Чебаник вважає необхідною умовою звільнення від колоніального впливу росії. Адже на його думку, «шрифт — це візуальне зображення мови символами, які пластично співпадають з особливостями мовної мелодії і, як органічне ціле з мовою, живляться одним корінням з глибини історії». У 2019 році проєкт відзначений Національною премією ім. Т.Шевченка, а шрифти сімейства «Рутенія» використовуються багатьма навчальними закладами національного рівня.

Мистецький хист В.Чебаника має численні відзнаки, зокрема, художник нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України (2002), Подякою Кабінету Міністрів України (2002), Почесною відзнакою Міністерства культури і туризму України “За багаторічну плідну працю в галузі культури” (2002), Золотою медаллю Академії мистецтв України (2007), Золотою медаллю НАОМА (2008), Дипломом імені Івана Федорова (2011), Дипломом імені Г. Якутовича І ступеня (2012), премією імені М. Г. Дерегуса (2017).

На думку українського художника, Шевченківського лавреата Валерія Франчука, «Василь Чебаник – людина світу, а його розробка українського шрифту унікальна. Він такий один єдиний, і після нього можливо більше не знайдеться іншого такої сили і величі митця, який би так якісно створив українську абетку, зробив до кожної букви оригінальне написання, зібрав їх у композицію».