29 вересня 1866 року у місті Холм (сучасна Польща) народився Михайло Сергійович Грушевський, політичний і державний діяч, історик, голова Української Центральної Ради.

Автор понад 2000 наукових праць. Головна з яких – десятитомна фундаментальна «Історія України-Русі», підготовлена в часи, коли діяли Валуєвський циркуляр і Емський указ. Праця була заборонена до видання в Російській імперії, але стала ідеологічним фундаментом українського державного відродження.

Провадив активну громадську і наукову роботу. Наприкінці 1914-го, після початку Першої світової війни, був заарештований за надуманими звинуваченнями в австрофільстві, шпигунстві, причетності до створення Легіону Українських січових стрільців. Кілька місяців провів у Лук’янівській в’язниці Києва, потім засланий до Симбірська (нині Ульяновськ).

З початком Української революції очолив Центральну Раду. Під його головуванням Рада проголосила Українську Народну Республіку (20 листопада 1917-го) та її самостійність і суверенність (22 січня 1918-го).

Після приходу до влади Павла Скоропадського зосередився на науковій діяльності. Емігрував до Чехословаччини, пізніше мешкав у Відні (Австрія). Працював над багатотомною «Історією української літератури».

На запрошення радянської влади в 1924-му повернувся до Києва для завершення «Історії України-Русі» та розгортання інших наукових проектів. Тоді ж відвідав Чернігів, де провів із сім’єю два тижні. Під його редакцією у 1928-му побачив світ науковий збірник «Чернігів і Північне Лівобережжя», який і понині не втратив свого значення.

Від 1929-го розпочалися переслідування і цькування. Михайло Грушевський змушений був переїхати до Москви («почесне заслання»). Пережив арешт і звинувачення в керівництві Українським націоналістичним центром.

Помер 24 листопада 1933-го в Кисловодську (Росія) за сумнівних обставин під час нескладної операції.

За радянських часів його твори вилучалися з бібліотек і знищувались, його ім’я замовчувалось або ж незмінно супроводжувалось епітетами «ворог українського народу», «український буржуазний націоналіст», «фальсифікатор історії України».

Ще й сьогодні в російськомовній Вікіпедії підкреслюють, що «концепція Грушевського стала важливою віхою в історії українського сепаратизму в ХХ столітті», а окремий розділ присвячено критиці творів Михайла Сергійовича з боку «руських» та українських діячів.

Для українців Михайло Грушевський – символ ідеї відродження української культури і науки, історичної свідомості й національної гідності народу.

Сергій Горобець, Український інститут національної пам’яті