Головна » 2015 » Березень » 7 » Листи з Житомира. Завершення
Листи з Житомира. Завершення
20:24
Ось і пережили ми житомирську зиму Михайла Коцюбинського разом з його листами. Читач мав можливість підійти ближче до думок і почуттів письменника, відчути його настрої і жалі, турботи і радості.
Після 7-го березня вже листів не було. Напевно, Михайло Михайлович розпрощався з Житомиром і вирушив у такий любий його серцю Чернігів, до родини. Він влаштувався у губернську земську управу, за кілька місяців придбав затишний будиночок на вулиці Сіверянській і вже виїздив з дому лише у мандри далекими світами.

Отож, кому цікаво, дочекайтеся травня, щоб помандрувати разом з письменником до Європи, яку він відвідав у 1905 році.

А зараз останній лист з Житомира.
1898, 7 березня, Житомир


Серце моє, я так втішився, коли дістав від тебе листа, аж легше дихати мені, аж вага з грудей спала. Посилав учора о 10 годині вечора на пошту, і лист, який мав одібрати нині, дістав ще вчора, а то, стурбований, не спав би цілу ніч. Ну, добре, що все по-старому, що нічого лихого не сталося.

Твоя рада – потягти Когена до суду – добра, та, на щастя, не доведеться, мабуть, цього робити. Коген, здається, роздобув уже гроші, хоч відтягяє з дня на день з своїм приїздом. То він запевняв мене і телеграмами, і листами, і через Вольфмана, що приїде в неділю, а тим часом вчора я дістав знов телеграм від нього: “В ответ на письмо приеду воскресенье ночью. Дело задержало. Последний срок понедельник”.

Отож, коли він справді приїде нині вночі, то у вівторок – себто в той день, як дістанеш цього листа, виїду до Києва, про що оповіщу тебе телеграмою. В Києві пробуду день-два, - зроблю там усе, про що прохаєш – і додому. От буде радість! Серце моє, цілую тебе од радощів, що скоро побачимося.
Учора цілий вечір просидів у мене Мачтет. Був дуже милий, говіркий, жалкував, що з тобою не познайомився. Завтра піду до нього попрощатися. Нині дістав листа від Тараса. Пише, що бачився з нашими – мамою й Лідею – в Києві, і прохає заїздити конче до нього, що я й зроблю, бо до Гортинських страх мені не хочеться заїздити. Там мене замучать і одберуть у мене багато часу. Зайду лиш по годинник. Шкода, що не матиму Льоніної адреси, не знаю, де він. Може, ти йому напишеш, щоб знайшов мене у Тараса. Фундуклеевская гостинница, № 21.
Певне, наші приїхали уже. Що там з ними, чи здорові, чи не позастуджувалися, особливо мама, як там діла. Цілую їх всіх.

Я здоров, Вірунечко. Тільки мої чоботи подякували, тож мусив замовити собі нові, хоч от як не хотілося. У вівторок вранці будуть готові.
Що ж тобі ще написати?
От хіба те, чим сьогодні весь день займався: писав листи: написав до Васі, до Віталя, до Тараса, до тебе, врешті. Так цілий день і збіг мені.

У нас погода погана, то весна, то зима, то чорт-зна що. Але я не застуджуюсь, чого й тобі бажаю. Мало, мало, дуже мало про себе пишеш. Чи то вже не любиш мене? Вибачай, що так невдачно послав гроші. Що з цього вийшло, чи Богданка справді з[г]рабувала тебе? Напиши. В той день, як дам звістку, що виїздю до Києва, пиши на адресу Тарасову – на університет, студенту – для передачі. Обіймаю й цілую смачно. Серце моє, вже скоро побачу тебе, а то сохну без тебе. Цілую й цілую. Твій Муся. Маму, Юрасика, Лідю, Олю – цілую.

******************************************************************
Примітки:

... Оля... – Ольга Михайлівна Коцюбинська (1877-1922) – сестра М. Коцюбинського, вчителька, брала участь у революційному русі Росії.

QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Переглядів: 1439 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
Увійдіть:
avatar
Вітаю Вас Гість