1898, 4 березня, Житомир
Знов не було від тебе листа, Вірунечко. Це вже починає мене тривожити: або листи пропадають, або вдома не все добре. Коли б хоч відкриточка, хоч слівце, а то нічого. Знаючи твою акуратність і дбайливість за мій спокій, я дуже турбуюся, не відбираючи од тебе листів. Коли й завтра не буде – телеграфую.
Позавчора не дістав листа, вчора мав кілька слів і оповістку на 225 карб., а сьогодні знов нема нічого з пошти.
Вчора увечері дістав срочну телеграму від Когена. Звіщає, що у п’ятницю (20-го) приїде. Нині дістав листа від нього, в якому пише, що приїде в п’ятницю для того, щоб порахуватися зі мною, або викличе мене до Києва на суботу, бо він скінчив благополучно свою справу з батьком, себто йому дадено гроші. Коли б справді завтра або позавтру я скінчив з Когеном – телеграфую тобі про це. Гроші теж переведу в “Госуд[арственный] банк” Чернігівський на твоє ймення. Тобі зараз не треба брати їх, колись зі мною підеш до банку і там помістимо їх. Коли б тільки благополучно скінчити з Когеном.
А вже мене найбільш турбує, що нема од тебе листа. Про що б не думав, що б не робив, все турбує згадка про те, що нема листа. Що воно за знак? Чи ти нездорова, зіронько, чи що? Найгірше – це невідомість.
Я здоров, але дуже стурбований. Не можу навіть писати, хочеться ще нині телеграфувати, хоч почекаю до завтра.
Цілую тебе й нетерпляче чекаю від тебе звістки. Так би заснув і проспав до завтра, щоб заспокоїтися.
Цілую ще раз тебе, моє серденько кохане. Твій Муся. Юрасика цілую. Чи наші приїхали? Пиши ж.
|
|
|
QR-код посилання на сторінку. Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.
|
|
|
|