Головна » 2015 » Березень » 2 » Листи з Житомира. Продовження
Листи з Житомира. Продовження
17:06
1898, 2 березня, Житомир

Сьогодні, моя дитино, не мав од тебе листа. Чи ти здорова? Чи все гаразд вдома?
Я послав тобі нині 60 карб. на адресу Богданчину, бо знаю, що тобі на пошту трудно піти, а додому доставляють лиш грошові пакети не звиш 50 карб. Ти перекажи, Вірунечко, Богданці, що на її ймення послані гроші, хай візьме з пошти й доставить тобі.

Вчора був у Мачтета. Слабий він трохи, дочка його теж. Просидів цілий вечір, погомоніли. Мачтет усе підмовляє мене купити “Волинь” з тим, що він буде одним з редакторів і спільників. Хай йому цур, тій газеті, то якась безодня, яка пожирає лиш гроші. Добре було б, коли б вона перейшла з рук Когенових в руки хоч би Мачтетові, може б, кращою стала, чистішою.

З Когеном погано, нема й чутки про його, послав йому рекомендованого листа, в якому пишу, що вважаю потрібним остерегти його від тих великих неприємностей, які він собі готує; коли добром не зверне мені грошей. Ще не маю одповіді.

Тобі, певне, докучила, серденько, і газета, і Коген з комп[анією], й ти не рада, що в кожному листі мому маєш хоч кілька слів про них. Отож вони увірились і мені страшенно, і радий буду, коли все це стане неприємною згадкою, а не дійсністю.

Вибач, Вірунечко, що у вчорайшому листі не подав тобі списка книжок, які можна виписати через цензуру з-за кордону. Правда, я забув трохи, які власне книжки допущено, але що згадаю, поміщу у список. З російськими виданнями ти вже сама собі порадь: візьми який-небудь каталог (хоч би “Київської стар[ини]”) і вибери. Опріч того, маєш під рукою наші книжки – переглянь і порадь, які кращі. Так, напам’ять, це трудніше зробити.

Новин ніяких. Написав сьогодні до “Буковини”, “Галичанина” й “Вістника” од редакції “Волині”, щоб як одберуть листи – почали зараз висилати часописи свої не в Житомир, а до Чернігова, мені. Тож, як побачиш листоношу, скажи йому, щоб мою кореспонденцію всю (і газети) приносив тобі, а не одсилав в Житомир. Не забудь цього, моє серденько.

А ти, моє серце, не нищ чисел “Галичанина” й “Буковини”, бо я, як приїду додому, схочу переглянути їх. Треба б коли зібратися і одписати Васі. Горе тільки, що як прийде вечір, хочеться щось перечитати, бо я ж не можу так, щоб зовсім закинути читання. Так усе у мене ніколи.

Чи приїхали вже наші? Що то ти сама робиш, чи дуже втомлюєшся? Так-таки й не написала мені, де ти обідаєш – вдома чи береш на стороні.
Кінчаю листа, бо масажист надійшов, треба йти на муку: він мене так лупить, що аж часом зуби зціпиш з болю. Ну, цілую й обіймаю моє кохане Віряточко, мою єдину хорошу дитинку. Юрасика цілуй від тата. Ще дай устоньки. Твій Муся.

Богданці й Лізе, коли вона ще не виїхала, уклін низенький.

******************************************************************
Примітки:

“Київської стар[ини]” – історико-етнографічний і белетристичний щомісячний журнал, що видавався у Києві в 1882-1906 рр. російською мовою, а у 90-х роках почав друкувати твори і українською мовою. З 1907 року журнал видавався українською мовою під назвою “Україна”. В цьому журналі М. Коцюбинський друкував свої твори, зокрема першу частину повісті “Fata morgana” та оповідання “Під мінаретами” і ”Дорогою ціною”.

QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Переглядів: 1331 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Увійдіть:
avatar
Вітаю Вас Гість