«З дитинства співав, мав чудовий слух, мріяв бути оперним співаком, читав зі сцени вірші і, скільки пам’ятаю себе, писав їх, був неабияким самодіяльним артистом… Мріяв стати письменником…», - згадував Леонід Михайлович Отрюх.

У 1956 році він закінчив режисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені І.Карпенка-Карого і одержав призначення до Київського академічного театру імені І.Франка. Головний режисер театру Мар’ян Крушельницький, видатні українські актори Гнат Юра, Наталія Ужвій, Віктор Добровольський, Поліна Нятко сприяли творчому становленню молодого Леоніда Отрюха.

Успішно попрацювавши головним режисером, режисером-постановником у кількох театрах України, Леонід Михайлович із 1962 року пов’язав долю з Черніговом. Чверть століття пропрацював митець у музично-драматичному театрі імені Т.Г.Шевченка. 1976 року йому було присвоєно почесне звання Заслуженого артиста України. Змістовні концертні програми, літературні композиції  за поезіями Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Лесі Українки, Павла Тичини, створені Леонідом Отрюхом під час роботи режисером у Чернігівській обласній філармонії залишили яскравий слід у культурному житті краю.

За літературно-музичну композицію «На крилах пісні» за мотивами творів М.Коцюбинського музичний лекторій Обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм у складі Заслужених артистів України Леоніда Отрюха, Петра Омельченка, Раїси Решетнюк, артистів Наталії Ковтун, Юхима Лейна 1994 року був удостоєний звання лауреата Чернігівської обласної премії імені Михайла Коцюбинського.

Загалом за творче життя Леонід Отрюх поставив понад дві сотні вистав, концертів, літературно-музичних композицій. У доробку Леоніда Михайловича – кілька поетичних збірок: «За причілковим вікном», «Підглядинки», «Передзим’я» та інші.

Пропонуємо увазі читачів вірш із другої збірки поета «На зорях вечорових» (2001).

Пісня – із радості й горя,

Щастя з добра і любові,

Світло – це кольорів сім…

Ти моя пісня простора,

Щастя моє неозоре,

Ти мої кольори всі!

Весни вдягають обнови,

Осінь тяжіє плодами…

Думка, як вічні вогні…

Ти мої весни шовкові,

Доля на срібній підкові,

Казка – в дитячому сні!

Дома – це в рідної мами –

Воля – у дії, у слові…

Гордо безмежну нести!

Йду по стерні споришами,

Міряю силу з вітрами!..

Нене Вкраїно – це ти!