«Сьогодні я хочу познайомити вас з одним з найкращих українських письменників – з Іваном Яковичем Франком. Перед вами портрет Франка. Те, що ви бачите, хотів би трохи доповнити. Невеликий, хоч сильний мужчина. Високе чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергійне, уперте. Рудувате волосся, непокірливо пнеться, вуса стирчать. Скромно одягнений, він тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить – і вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри…»

Так починається реферат «Іван Франко», написаний Михайлом Коцюбинським наприкінці 1907 року до Франківського вечора товариства «Просвіта». Для чернігівців різних поколінь то було грандіозне свято. Читаємо про це у книзі І.Коцюбинської «Спогади і розповіді про М.М.Коцюбинського»: «В той час товариство «Просвіта» містилося на вулиці Миколаївській… в дерев’яному одноповерховому будинку Богданової. Приміщення складалося з невеликого залу і чотирьох кімнат, в яких розташована була бібліотека та займались гуртки художньої самодіяльності.

Ми всією родиною брали участь у цьому вечорі. Зал було прибрано зі  смаком. На почесному місці на стіні навпроти входу висів портрет Івана Яковича Франка в українських старовинних рушниках… В правому кутку кімнати межи дверима і вікном – пюпітр для доповідача, хор розмістився півколом попід портретом.

Народу в залі повно, переважно вчителі, студентство, робітники, учні. Настрій присутніх – урочистий. Відчувалося, що це свято української культури…»

Яскраво і емоційно Михайло Коцюбинський намалював портрет І.Франка. Реферат про Каменяра тричі переривався читанням уривків із його творів та співами. Найкращою піснею був гімн «Вічний революціонер», бо Іван Франко вклав у нього весь свій бунтарський дух, і підсилений був твір могутніми акордами Лисенкової музики.

Друга частина вечора почалася художнім читанням віршів у виконанні дітей та молоді. Троє дітей Михайла Коцюбинського брали участь у концерті. Юрко прочитав «Ішов кобзар до Києва та сів спочивати», Оксана – «Садок вишневий коло хати» Т.Шевченка, Ірина – байку Л.Глібова «Мавпочка та окуляри». Дівчатка були в пишному українському вбранні – гаптованому шовком маминими руками сорочках, корсетках, майстерно зшитих сільським кравцем із Старого Білоуса, намисті й вінках.

Вечір пройшов тепло й урочисто».