Благовіщення Пресвятої Богородиці – це одне із головних церковних свят. За важливістю воно поступається лише Великодню та Різдву. Відповідно до юліанського календаря свято відзначають кожного року 7 квітня.

Свято Благовіщення означає благу звістку про народження у Діви Марії Сина Ісуса Христа. Як ми знаємо, саме 7 квітня Марія дізналася від Архангела Гавриїла про те, що в неї скоро народиться дитина. Наші предки здавна спостерігали за тим, яка буде погода на Благовіщення. Вважали, якщо вранці туман, а вдень вітер, можна чекати на хороший урожай. А якщо вдарить мороз, вродить чимало огірків. Спостерігали цього дня і за птахами. До 7 квітня ластівки ще не повернулися з вирію? Тоді весна буде пізня та холодна.

Були певні традиції, яких дотримувалися на Благовіщення і в родині Михайла Коцюбинського. Чимало цікавих родинних спогадів залишила для нас донька письменника Ірина Коцюбинська. Розгорнемо її книгу «Спогади про Михайла Коцюбинського», К. Дніпро, 1989 р. на сторінці 90 та прочитаємо таке: «Юрко з татом завжди ставили сільце й ловили клестів, синичок, снігурів. Усе це пернате царство містилося в клітках, які висіли в коридорі біля бабусиної кімнати. Цілу зиму вони співали, свистали, цвірінькали на всі лади, нагадуючи про літнє тепло, ліс і поле.

Урочисто, в день Благовіщення, тато разом з дітьми виносив клітки на подвір’я. Ставив їх біля ялинки і по черзі відкривав. Пташки з радісним щебетанням вилітають на волю і щезають у весняному блакитному небі. Діти жалкують за пташками, до яких звикли взимку. Тато говорить: «Дивіться, діти, як вони почули волю, які стали веселі та жваві. Хай летять, співають, звивають собі гніздечка. А взимку ми їх знову будемо зігрівати й годувати…»