На вулиці стояв теплий квітневий день, будинок заливало сонячне світло, знадвору доносилися пахощі  весняних квітів. Змарнілий від хвороби чоловік лежав на канапі у найбільшій кімнаті будинку – у своєму робочому кабінеті. Він відчував, як сили покидають його, а холодна рука смерті простягає до нього свої тонкі пальці. «Жити! Я жити хочу!», - говорив Михайло Коцюбинський та намагався спіймати поглядом сонячні промінці, що пробивалися у вітальню через відчинені балконні двері. Хвороба серця не відпускала, і 25 квітня 1913 року воно зупинилося.

Доля подарувала Михайлові Коцюбинському неабиякий талант, але ... Читати далі »