Цими січневими днями минає 130 років від дня народження «дивного мрійника з очима дитини і розумом філософа» – поета світового масштабу Павла Григоровича Тичини (1891–1967). Для нас, його нащадків, це ще одна нагода вшанувати пам’ять митця, по-новому пізнати творчість «яблуневоцвітного генія України», перечитавши чудові поезії, у яких гармонійно поєдналося слово з музикою, барвами, звуками природи.

Понад століття минуло відтоді, як світ побачила перша збірка віршів Павла Тичини «Соняшні кларнети» (саме вона принесла йому заслужену славу та визнання сучасників), але й сьогодні, як і раніше, поезії майстра беруть за душу та бентежать серце читача.

* * *

Десь на дні мого серця

Заплела дивну казку любов.

Я ішов від озерця.

Ти сказала мені: «Будь здоров!

Будь здоров, ти мій любий юначе!..»

Ах, а серце і досі ще плаче.

Я ішов від озерця…

Десь на дні мого серця

Заплела дивну казку любов.

Говори, говори, моя мила:

Твоя мова – співучий струмок.

Ніч зірки посвітила.

Шепчуть вітру квітки: гей, в танок!

Повінчайся з туманами ночі.

Тихо так опівночі.

Ніч зірки посвітила.

Говори, говори, моя мила:

Твоя мова – співучий струмок.

(1914)

До 130-річчя від дня народження Павла Тичини в музеї-заповіднику М.М.Коцюбинського була відкрита виставка бібліотечних матеріалів «Десь на дні мого серця…», що триватиме з 22 січня до 5 лютого в малій виставковій залі музею. Запрошуємо Вас до її віртуального перегляду!