Головна » 2022 » Червень » 14 » «Він по землі з любов’ю йшов»
«Він по землі з любов’ю йшов»
19:16

Музей Михайла Коцюбинського пропонує вашій увазі віртуальну виставку бібліотечних матеріалів «Він по землі з любов’ю йшов», де представлені книги, подаровані Миколою Петровичем Турківським бібліотеці Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.М.Коцюбинського.

Практично всі експоновані книги мають редакцію, коректуру, художнє оформлення автора, що сприяло створенню цілісного образу кожного видання. Лауреат обласної премії імені Михайла Коцюбинського 1998 року Микола Турківський залишив нам у спадок багатющу колекцію різножанрових творів, що вражають різноманіттям зацікавлень і працелюбністю митця. У мирні часи в музеї відбувалися творчі вечори Миколи Петровича, звучали пісні на його вірші, на ювілейних виставках експонувалися скульптурні роботи, поетичні й прозові збірки.

У цей непростий для кожного з нас час Микола Турківський допомагає по-справжньому любити Україну, відстоювати незалежність рідної землі, вірити у перемогу.

Микола Петрович Турківський 1976 року став одним із фундаторів Чернігівської обласної письменницької організації. 1987 р. побачила світ поетична збірка Турківського «Литаври літа». Хвилюють читача твори про хліборобську долю, хліб насущний і отчий дім, історію рідного краю, земляків О.Довженка і М.Яковченка, чудова пейзажна лірика.

Перша книга двозбірника «Струни бандури» (1991) відкривається рядками:

«Злічу в бандурі струни – до струни,

А струн в людській душі – о, не злічити.

Вони і видимі, й невидимі вони,

Як у безкраїм полі стебла жита».

«І справді, як різноголосі струни в бандурі – такі вірші Миколи Турківського: то мажорно піднесені, то притишено мінорні, то підносяться до публіцистичного звучання, то ліричною бентежністю торкаються душевних струн. Розмаїтість і в тематиці. Різні й за формою тут і вінок октав, акроцикл і поезія в прозі», - відзначає редактор О.К.Гурин.

Продовження знайомства з поетом-художником М.Турківським – книга оповідань, образків, гуморесок, творів для дітей «Стодзвони» (1991). Назавжди пройняла всю душу і творчість митця материнська тема. «Серце матусине б’ється» (1995 р.) – не просто поетична збірка тонкого лірика, а монумент синівської любові.

Моя матуся мала сині очі.

О, скільки в них цвіло краси земної!

Як сяяли вони у домі отчім!...

Мої ласкаві!.. Завжди ви зі мною.

А скільки б доброти було у них!...

Так – лиш вони могли на світ глядіти.

У них, у незабутніх, дорогих –

Сонця любові й лагідності квіти,

Яким все квітнути, і вічно гріти.

Третя частина сувенірного видання восьмивіршів Миколи Турківського «Серця мого чорнобривці» (1997). Із заголовних літер кожного вірша, починаючи з найпершого читаємо: «Земле рідна моя, мій народе-трударю, я вклоняюся вам і вірю в радісні дні і складаю сердечну свою подяку за творчу долю».

Прозовий двозбірник складають книги «Сонце над світом» (2002) і «Гірка чаша» (2003). В них - поезії в прозі, образки, новели, оповідання, повісті писалися в різний час на Дрогобиччині і на Прилуччині.

Вибране Миколи Турківського «І дум, і років передзвін» (2004) містить кращі твори з його попередніх збірок. Завершальний розділ книги – акроцикл «Зоресвіт» ­- « Хай святиться твоє, Україно, ім’я, хай в серцях і піснях воно буде навічно, хай дарує Бог щастя і розквіт тобі, моя Україно».

Поезії в прозі «Вино любові» (2007) за звучанням близькі до віршів завдяки емоційності, ліризму, своєрідній мові.

Образки «На хвилях пам’яті» (2008), як зазначає автор: «Як хвилі на життєвій ріці. І початок їхній – з голодомору, потім – війна, окупація, важке повоєння, з якими нероздільне дитинство, а потім – юність, молодість… І все з нинішнього часу… І все – на хвилях пам’яті».

Книга-альбом «В орлиному розкриллі гір» (2008) розкриває карпатську сторінку життя Миколи Турківського. По закінченні Дніпропетровського художнього училища він приїхав за розподілом на роботу у Дрогобич. Молодий поет став одним із найактивніших членів літоб’єднання імені І.Франка при редакції дрогобицької газети. Літстудієць М.Турківський у 1960-і рр. активно друкувався у місцевій та республіканській пресі.

Особливо знаменним у творчій долі поета був 1969 р., коли вийшла його перша збірка віршів «Материнка». Митець щиро полюбив чарівне Прикарпаття а воно потім щедро відгукнулось у багатьох його творах.

Багатолітній прозовий доробок Миколи Турківського увійшов до його книги «Жниво» (Чернігів, 2011). «Деякі образки нагадують шматочки кольорового скла, нагадують мозаїку, що висвітлює життєве буття, скріплює між собою літами», - вважав сам літератор.

В авторській передмові до віршованої повісті М.Турківського «Батьківська хата» (2012) читаємо: «До ваших очей із обкладинки одразу впадає колючий дріт, що опутав назву книги. Й серед різних думок з’явиться: «Чи не йдеться про хату, яких сотні і сотні лишилося в чорнобильській зоні?». І насправді, в книзі розповідається про одну родину, котра до аварії проживала в невеликому містечку, з якого вже пізніше відбулося переселення. Чверть віку минуло, як сталася Чорнобильська катастрофа. Скільки від неї горя зазнали…

Та, не дивлячись ні на що, Степан Трясило – головний персонаж твору – їде на поминальний день, щоб поклонитися дорогим могилам, ступити, хоч на трохи, на обійстя рідної оселі, на поріг батьківської хати, без чого людина не мислиться».

Художньо-документальна віршована повість «Раїса» (2012) присвячена подвижниці педагогічної ниви, відзначеній медаллю «За трудову доблесть» Раїсі Федорівні Тарасенко. У повоєнні роки вона з чоловіком Іваном Семеновичем навчала у Линовицькій школі Миколу Турківського і його майбутню дружину Майю.

«Хай ніколи не приходять війни на рідну землю», - такий напис зробив М.Турківський 2 квітня 2012 року на титулі книги «Війна в душі моїй вогніла». Коли почалася Друга світова війна, хлопчик був зовсім малим. У 1943-му загинув батько. Микола з братом і сестричкою залишилися напівсиротами. Поетичні і прозові твори збірки, а також графічні ілюстрації автора розкривають болючу тему війни і повоєння.

Барвистими картинами народної художниці України ілюструється поетична збірка «Сузір’я Катерини Білокур» (2012). Поруч із віршами подаються відгуки про неї видатних вітчизняних митців: І.Гончара, Т.Яблонської, М.Дерегуса, В.Бородая.

Для Миколи Турківського Великий Тарас протягом усього життя був яскравою провідною зіркою, а шевченківська тема стала головною у творчості митця. Образ Кобзаря він виліплював, вирізав на дереві, малював олівцями, пером, фарбами, присвячував проникливі поетичні рядки. До 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка 2014 р. вийшла книга-альбом М.Турківського «Тарас у слові, малюнку, в пісні, скульптурі». Звертаючись до читача, автор пише: «Мої життєві і творчі дороги торувалися з Тарасовим іменем і тому воно в серці повічно зі мною».

У серії Миколи Турківського «На творчому шляху» із 6 книг, випущених протягом 2012-2014 рр, завершальною є «Наш кошовий», присвячена багаторічному очільникові Чернігівської обласної письменницької організації Станіславу Панасовичу Реп’яхові. «Хай буде цей доробок – як знак пам’яті нашого побратимства, нашої дружби, нашого спілкування на творчому шляху, яке тривало майже піввіку», - зазначив автор на останній сторінці книги.

До цієї виставки не увійшли численні книги М.Турківського для дітей, експоновані на багатьох музейних виставках попередніх років. 9 січня 2017 р. нашу колекцію поповнила симпатична книжечка «Диво-хатка» (Загадки і відгадки). Це видання допоміг здійснити щедрий меценат із Канади, земляк Миколи Турківського Олександр Назім.

Наприкінці 2017 року завершилося земне життя Миколи Петровича Турківського, але пам’ять про цю світлу людину завжди з нами. Митець, який ішов до свого читача з глибокою і щирою любов’ю, цікавий і важливий для сучасників і наступних поколінь справжніх українських патріотів.




QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Публікації | Переглядів: 294 | Додав: marije4ka07 | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість