«Ще школярем Микола Таратин зацікавився трагічними подіями далекого 1905 року, коли місцеві багатії-верховоди вчинили жорстокий самосуд над шістнадцятьма бідняками-повстанцями, які розгромили економію поміщика Гриневського. Це, як відомо, лягло у основу заключних розділів повісті Михайла Коцюбинського «Фата моргана». Тоді, у 1938 році, оповідання семикласника було надруковано у обласній газеті.

Пізніше, вже після війни, яку Таратин пройшов піхотинцем, працюючи директором у школі рідного села Вихвостова, він створив унікальний народний музей повісті «Фата моргана», для якого у 1983 році було споруджено спеціальне приміщення. У ньому вже тоді було більше 7 тисяч експонатів», - писав Володимир Сапон у спогадах про Миколу Павловича Таратина під назвою «Хата на околиці».

Педагог і краєзнавець Микола Таратин упродовж 1946-1981 років був незмінним директором Вихвостівської школи. Він став автором понад сотні оповідань, нарисів, наукових розвідок. Дописи М.П.Таратина з’являлися у журналах «Вітчизна», «Україна», «Кур’єр Кривбасу», «Історичний журнал», у багатьох районних та республіканських газетах.

У 1994 році Микола Павлович Таратин був удостоєний звання лауреата Чернігівської обласної премії імені Михайла Коцюбинського у номінації «Народознавство» за велику роботу з вивчення і популяризації творчості М.Коцюбинського.

Уже після смерті Миколи Павловича його молодша донька Лідія видала омріяну батькову 700-сторінкову книгу «Больно ступать по сердцу», а також книги «Моє село», «М.Коцюбинський і село Вихвостів», збірку спогадів про батька «Вінок пам’яті». Активно допомагала у підготовці до друку цих книг старша донька краєзнавця Валентина.