5 лютого, у неділю, в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського відбувалася друга зустріч поціновувачів українського поетичного кіно. Цього разу гості зібралися, аби переглянути стрічку режисера Юрія Іллєнка «Криниця для спраглих». Її було відзнято ще у 1965 році на кіностудії імені Олександра Довженка, але через утиски і заборони ніхто фільм не бачив аж до 1987 року.

Кінострічка складається із 5 частин. Її можна назвати ледь не німим фільмом, оскільки у ній прослідковується винахідливе мінімалістичне використання звуку.

Художній фільм «Криниця для спраглих» побудований на метафорах та алегоріях та розповідає про непросте життя селянина-філософа Левка Сердюка (його роль виконав Дмитро Мілютенко). Він піклується про колодязь, незважаючи на всі насмішки односельців. Чоловік постійно роздумує та згадує свою родину, він відчуває душевну віддаленість із близькими, які поїхали з села у місто.

У стрічці також знімалися Лариса Кадочникова (Соломія), Феодосія Литвиненко (бабця Чорнуха), Ніна Алісова (Параска), Джемма Фірсова (Марія), Іван Костюченко (Сидір), Євген Балієв (Максим) та інші.

У стрічці - багатий мікс метафор: руйнується рід – руйнується екологія, криниця – джерело моральності, а пісок – забуття. Кінець фільму – досить символічний: скоро має з’явитися на світ онук Левка, син його сина, який загинув. І ось саме для онука Левко і чистить криницю та саджає поряд яблуню.

На жаль, після завершення зйомок художнього фільму компартія заборонила його показ, посилаючись на те, що режисер Юрій Іллєнко допустив низку ідейних збочень у фільмі. Вперше ж глядачі змогли побачити стрічку аж у 1987 році на фестивалі українського кіно у Запоріжжі. Сучасні ж критики високо оцінили фільм. Приміром, американський журнал TV Guide так писав про фільм: «Криниця для спраглих» — це абстрактний візуальний твір і не для пересічного кіноглядача, проте має колосальний скарб для тих, хто цінить величну силу простоти. Це проста алегорія про абсолютність людської спраги. Іллєнкові кадри також прості і їхня сила може губитися для сучасної аудиторії, звиклої до високотехнологічних спецефектів».

Після перегляду фільму гості охоче ділилися своїми враженнями та переживаннями, які він у них викликав.

Хочете потрапити на ще один кінопоказ у музеї Коцюбинського? Тоді слідкуйте за нашими новинами на сайті та в соцмережах. До нових зустрічей у музеї!