Перебування у Кононівці позитивно вплинули на здоров’я та настрій Михайла Коцюбинського. А поїздка на ярмарок у Лубенський повіт залишила масу вражень. Саме про це читайте у наступному листі Михайла Михайловича.

[1908], 4 липня, Кононівка.

21 VІ. Кононівка.

Дорога моя Вірунечко, одповідаю тобі на три твоїх листи, які я дістав сьогодні разом. Дуже, дуже тобі дякую, що не вважаючи на клопоти всякі, ти не забуваєш мене і пишеш часто. Не писав я до тебе в останні дні через те, що був у дорозі: їздив в Лубенський повіт на ярмарок, а потому в Лубни, а в дорозі трудно було писати. З подорожі дуже задоволений. Ярмарок не в селі, а в долині серед високих гір, коло якоїсь святої криниці. Місцевість надзвичайно гарна, а ярмарок особливий, якого я ніколи не бачив. Наїздять туди маса народу з різних сіл, навіть здалеку, і все для того, щоб цілу ніч не спати. Кожне село стоїть своїм табором, палить вогонь і цілу ніч співає хорами. Співають всі гори, співає долина, горять вогні на землі і свічки на рогах волів. Щось дуже оригінальне і гарне. Як побачимось, розкажу. З Лубен дуже задоволений, місцевість чудесна, гуляв і катався по Сулі – яка, може, краща за Тетерів.

Завтра їду з Чикаленком до його приятеля, а 27 або 28 – до Леонтовича, який дуже прохає, щоб до нього приїхали. Там пробуду днів 2 і додому, бо дуже скучив за Вами і хочу кінець отпуску провести разом. Я здоров, Вірунечко, засмалився, погладшав, і шлунок маю добрий. Найкраще впливає на мене гуляння (годин 8 на повітрі, найменше) і те, що я часто їм та бережу свої нерви, підтримую спокій і рівновагу. Словом – стараюся поправитись. Думаю, що будеш задоволена з мене.

Пришли мені грошей, рублів 10, бо моя подорож трохи коштувала, опріч того, мусив у Лубнах купити калоші, бо старі розлізлися, текли і набирали болота, а без калош тут не можна, мало не щодня дощ і таки холодно.

Уявляю собі, скільки ти маєш клопоту – і як це досадно, що він випав якраз на твої вакації.

Як покінчиш “козині” справи, мусиш спочити. Це просто обурює, що одна людина робить за всіх.

До Шрага я напишу сими днями. Про його писав мені Мих[айло] Ів[анович], якому я теж одпишу, а поки що кланяюсь.

Пиши мені, Вірунечко, з таким рахунком, щоб я дістав лист ще 27, бо вже 28 можу виїхати до Леонтовича, а туди не варто писати, бо там буду не більше 2 днів. Словом, тепер мені доведеться частіше писати до тебе, ніж тобі до мене. Завтра або після завтра напишу більше, а зараз хочу спати, бо втомився в дорозі, а треба рано вставати –їхати. Цілую ж тебе сердечно, Вірунечко моя дорога, поцілуй од мене всіх наших.

Твій Муся.

Почт. ст. Тепловка, Пирятинского уезда, Полтавск [ой] губ[ернии] с. Кононовка – Є.Х. Чикаленкові для передачі мені.

******************************************************************************************************* 

Примітки.

Теплівка – нині село Пирятинського району Полтавської області.

... на ярмарок ... – Згадана подорож описана в оповіданні “Як ми їздили до Криниці”.

“козині” справи ... – Йдеться про оперу М. Лисенка “Коза–дереза”, постановку якої готувала Віра Устимівна з дітьми до дитячого ранку товариства “Просвіта”.

Михайло Іванович – Жук.