Незадовго до від’їзду Михайла Коцюбинського до Італії у квітні 1909 року його відвідав почесний гість – дослідник слов’янських літератур Нобелівського інституту при Шведській королівській Академії наук Альфред Єнсен. «Його приїзд до Чернігова був визначною подією. Пригадую, з яким хвилюванням чекали Єнсена в нашій господі. Михайло Іванович Жук, який був у той час у нас, виглядав гостя, бо батько, лежачи в ліжку, не міг відповідним чином його зустріти. Татові було прикро, що в цей весняний день здоров’я не дозволяло йому не тільки супроводжувати дорогого гостя в прогулянках по історичних місцях старовинного Чернігова, а й навіть примусило в ліжку приймати такого рідкісного і почесного мандрівника.

Довго говорили вони про українську та світову літературу. Згадували Івана Франка, Осипа Маковея, з яким листувався Єнсен… Виявилося, що обидва перекладали твори Адама Міцкевича: один – на шведську, а другий – на українську мову… Ми були присутні на цій зустрічі.

Перед моїми очима яскраво вимальовується постать Єнсена. Це вище середнього росту чоловік з невеликою борідкою, зі спокійними рухами. Пригадую, як він сидів у спочивальні батька та доброзичливо поглядав, поблискуючи склом свого пенсне, на хворого тата, що лежав у ліжку…», - згадувала Ірина Коцюбинська.

Альфред Єнсен пробув у Коцюбинських майже цілий день. Письменник передав Єнсену книжку своїх творів для перекладу, а Михайло Жук згодився зробити малюнок до цього видання…

Це знайомство спричинилося до жвавого листування між батьком та Єнсеном, який в 1909 році переклав твори Коцюбинського на шведську мову…», - підсумовує донька письменника.

У передмові до збірки творів М.Коцюбинського в перекладі шведською мовою, що вийшла 1909 року, А.Єнсен писав: «До сучасних найпередовіших прозаїків, які пишуть українською мовою, належить новеліст М.Коцюбинський. Завдяки йому українська література вперше стає доступною шведській громадськості – обставина, що повинна надати цьому явищу в літературному житті певного значення, яке б перевищувало звичайний інтерес до іноземної новелістики… Перекладач вибрав повісті «На віру» і «Дорогою ціною», тому що в них подано характерні малюнки з життя народу в Україні, - перша відтворює реалістичну картину сучасності, друга – це перлина української белетристики, трохи ідеалізована розповідь про минулі часи, коли в свідомості народу ще жили старі козацькі традиції. В обох цих творах письменника якнайповніше виявилося його гаряче співчуття до своїх співвітчизників, пригноблених соціально і морально».

У доповненому і переробленому вигляді ця передмова увійшла і до перевидання творів М.Коцюбинського, здійсненого у Швеції 1918 року.