«Як у справжніх поетів, він не має в надужитку метафор з поетикою, його почуттєва гама досконало стримана, картини природи блискучі своєю небагатослівною конкретністю, кожен вірш заокруглюється по-мистецькому точним узагальненням – ці вірші дуже прозорі, тож і легкі. Хай у них не бурунить пристрасть, хай вони мають холоднувату рафінованість – у них відбито живу душу і багатий, яскравий світ», - писав про Миколу Клочка відомий український літератор Валерій Шевчук.

Непроста доля судилася нашому землякові, уродженцю с. Парафіївки Ічнянського району на Чернігівщині. Вісімнадцятирічного Миколу Клочка, студента Київського гірничого технікуму, за політичні переконання було засуджено до 25 років ув’язнення. Після смерті Й.Сталіна юнак був реабілітований. Закінчивши філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка, Микола Павлович учителював у школах Київщини, Черкащини, Чернігівщини. Окрім української, вільно володів п’ятьма іноземними мовами. Педагогічну діяльність Микола Клочко успішно поєднував з літературною творчістю.

Вірші Клочка друкувалися у періодичних виданнях: журналах «Ранок», «Дніпро», альманасі «Вітрила», а також на сторінках багатьох українських газет.

У 2004-2009 роках письменник видав дві книжки афоризмів, збірки поезій та оповідань «Роза вітрів», «Вишнева вежа», «Настрої», «Будні», «Розмисли» та ін.

За книги «Афоризми» в 2-х томах і «Вишнева вежа» письменник і журналіст Микола Павлович Клочко у 2009 році здобув звання лауреата Чернігівської обласної премії імені Михайла Коцюбинського у номінації «Проза».