Майже два десятки літ жив у Чернігові талановитий графік, живописець і поет, поет, мемуарист і фотомитець Михайло Іванович Жук. Тут він знайшов добрих друзів, талановитих учнів і кохану дівчину Анастасію Григорівну Павловську. На початку 1909 року вони одружилися.

Жуки були дуже гармонійною парою. Чарівна вчителька рукоділля народила двох синів: Миколу і Георгія. Багато випробувань судилося зазнати подружжю за їхнє спільне життя. Досі зберігся дім на колишній вулиці Воскресенській, 43 біля Стрижня, де родина Жуків переживала і радісні, і непрості часи.

29 жовтня минає 140 років з дня народження Анастасії Григорівни Жук. Своїй Музі Михайло Іванович присвячував зворушливі рядки поезій, зображував її ніжне обличчя на портретах, обкладинках книжок.

На тлі відомого далеко за межами України панно М.І.Жука «Біле і чорне» фото Анастасії Григорівни. Рукою Михайла Івановича написаний вірш-посвята коханій:

«Ти, мов цвіт навесні,

Ти, мов зорі ясні, -

Все в прозорому білому сні.

Зачарований сон…

Десь на дні в глибині.

Од вікон до вікон

Лізуть тіни сумні.

Зачарований сон.

Ти лиши, не турбуй,

Щоб я довго так спав.

Не сумуй, не нудьгуй,

Щоб мій цвіт не зів’яв.

Ти лиши, не турбуй!

Бо ти цвіт навесні,

Вся в білому сні,

Як легенькі і чулі пісні»

1914, 6/VII