Мандруючи Гуцульщиною, Михайло Коцюбинський знайомиться з місцевими традиціями та обрядами, з яких, мов з дрібної мозаїки, пізніше вибудується літературний світ його нових творів, зокрема повісті «Тіні забутих предків». Про свої знахідки він не забуває розповідати дружині Вірі Устимівні у листах.

1911, 28 липня, Голови.

15. VІІ 911. Голови.

Пишу тобі, дорога Вірунечко, з с[ела] Голов, куди вчора приїхав верхи на коні. Вночі попав я на оригінальні обряди, забаву при тілі вмерлої баби. Думав сьогодні їхати далі, на полонину, але був втомлений, пізно ліг спати, поїду завтра рано. Я здоров, почуваю себе добре. Зо мною йде в полонину добр[одій] Гарматій, дуже гарна людина, у якого я тепер гостюю. До Криворівні поверну в неділю, 17, або в понеділок. Потрохи збираю матеріал. Якби ти знала, скільки тут цікавого! Кілька днів не буду мати од тебе листів, десь вони, певно, лежать в Криворівні.

Не маю часу зараз описувати тобі все, що бачив. Як приїду, буде що розказувати. Чи всі здорові? Які новини вдома? Цілую тебе і всіх. Твій Муся.

********************************************************************************************************

Примітки.

Вночі попав я на оригінальні обряди ... – Обряд похорону М. Коцюбинський описав у повісті “Тіні забутих предків”.