«Старовинне фото дає уявлення про молоду панну Луцю. Вона була вродливою, з гарним, блідим і тонким обличчям, на якому грала приємна усмішка. Глибокі, лагідні й немов би трохи стомлені очі. Зачіску прикрашають білі шовкові лілеї. Темна гарна сукня з білою мережаною бертою біля вирізу на грудях добре облягає стрункий стан.

…Бабуня, Гликерія Максимівна, народилась у 1837 році. В 1863 вона проти волі батьків одружилась з удівцем Михайлом Матвійовичем Коцюбинським, нашим дідом. 1864 року у них народилась перша дитина – Муся, як вона пестливо називала нашого тата. Потім – ще четверо: Лідя, Хомця, Льоня, Ольга…» – читаємо в розділі «Серцем сина» книги Ірини Коцюбинської «Спогади і розповіді про М.М.Коцюбинського».

Усе, що любив первісток, чим він захоплювався, було близьким і цікавим його матері. Вона мала добрий смак, любила літературу і мистецтво. На думку сина, матуся була людиною зі складною, тонкою і глибокою душевною організацією. Вплив Гликерії Максимівни благотворно позначився на формуванні світогляду майбутнього літератора. В одному з автобіографічних листів Михайло Коцюбинський писав: «Особливо з матір’ю, од якої я дістав її психічну організацію, чутку і вражливу, ми були у великій приязні, і, власне, їй завдячую я нахил до всього гарного та любов і розуміння природи…»