Лілія БОНДАРЕВИЧ (Черненко) – літераторка європейська, у більшості своїх текстів – по сучасному модернова, іронічна, парадоксальна, інтелектуальна. Письменниця не передбачувана, мов вітер, і послідовна, наче годинник. Вона щоразу дивує і зворушує.

Народилася в Білорусі. Закінчила філологічний факультет Гродненського університету імені Янки Купали. Понад двадцять п’ять років мешкає в Прилуках. Працювала завідувачкою районного відділу культури, 13 років викладала естетику та літературу в Прилуцькій виправно-трудовій колонії для неповнолітніх. На місцевому телебаченні «Ефір-ТV» вела авторську програму «Провінційні діалоги». В її творчому доробку книги «Зона грає блюз», «Красавік кохання», «Торішній дощ», «Жінка, яка дещо знає», «Відьма з майбутнього», «На берегах любові», «Від берегів Десни до Сожу». Лауреат Міжнародної премії журналістів ім. Василя Стуса (2001), Міжнародної літературної премії «Тріумф» (2000), Всеукраїнського конкурсу «Книжник-REVIEW» за кращу рецензію (2001), неодноразова переможниця обласних конкурсів «Краща книга року». Дві її книги – «Відьма з майбутнього» та «На берегах любові» - за версією «Книжника-REVIEW» визнані кращими регіональними проектами і увійшли до «чудової сімки» рейтингу видання. Друкувалася в інших колективних поетичних та прозових збірках, а також у всеукраїнських виданнях: журналах «Сучасність», «Сіверянський літопис», «Літературний Чернігів», «Радуга», «Форум» (Москва), «Білорусь» (Мінськ), газеті «Книжник-REVIEW», у журналі «Ятрань» (Київ-Нью-Йорк). У видавництві «Мастацька література» (Мінськ, Білорусь) у 2008 році вийшла її повість білоруською мовою «Смарагдове намисто».

Має досвід послушниці Густинського Свято-Троїцького монастиря. Літала на мотодельтапланах. Подорожувала Польщею, Чехією, Литвою, Естонією, Кримом, Кавказом.

Нині працює журналістом регіонального видання «Прилуччина». Член Національної спілки письменників України та Білорусі. У 2008 році за книгу «Від берега Десни до Сожу» отримала літературну премію імені відомого білоруського святителя та єпископа, стародавнього філософа та просвітника Кирила Туровського (Білорусь) та Міжнародну літературну премію імені Григорія Сковороди «Сад Божественних пісень».

Білоруска за походженням, українка за духом. Вважає Україну своєю другою Батьківщиною-матінкою. Має сина Сергія, двох онучок, якими дуже пишається.