12 вересня в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського зібралися поціновувачі не дуже відомого досі, але такого талановитого письменника і не тільки Миколи Чернявського. Хоча за життя талановитий літератор і перекладач «Слова о полку Ігоревім» зробив значний внесок у становлення та розвиток української культури. Це поет, чия збірка «Донецькі сонети» побачила світ 1898 р. у Бахмуті і стала чи не першою художньою книгою, що була надрукована в Донбасі. Її поява була справжнім поштовхом до розвитку літературного процесу у шахтарському краї.

У ці вересневі дні з нагоди 155-річчя від дня народження та 85-х роковин з часу трагічної смерті Миколи Чернявського у стінах музею-заповідника триває міжмузейний просвітницький виставковий проєкт «Поет українського степу. До 155-річчя Миколи Чернявського». Він представляє меморії М.Чернявського та його родини, надані для експонування громадським і культурним діячем, меценатом і збирачем старовини Дмитром Пірклом та БО «Благодійне товариство «Гардаріка», а також музейні предмети з колекцій Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського та Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.Коцюбинського.

Під час заходу гості змогли поспілкуватися і з Дмитром Пірклом, і з директором історичного музею Сергієм Лаєвським, які розповіли чимало цікавого про історію рукописів, світлин, представлених у вітринах. Багато із них – виставлені на широкий загал уперше.

Дуже цікавий спогад про Михайла Коцюбинського під назвою «Червона лілея» залишив Микола Чернявський: «В його саду по весні 1901 й 1902 років цвіла прекрасна лілея. Ясно-червона елегантна квітка, здавалось, зібрала в себе все тепло сонця, всю його ніжність і ласку, і всю красу того, що було навколо неї, заслухалась власних потаємних мрій і почувань і стояла в саду, мов зачарована. Блідими перед її вродою були всі квітки, що розцвітали поруч неї. Вульгарною й буденною була гра їх кольорів. А вона стояла в святобливому ореолі, ніжна красуня, і взивав її Коцюбинський і його родина – «царицею саду».

Так, то справді була цариця саду. І цвіла вона в саду Коцюбинського. І здавалось, що в ній живе душа його». Доля звела двох майстрів слова на початку ХХ століття у чернігівському статбюро, де обоє працювали. І вже згодом з’явилися спільні творчі та видавничі справи та добрі приязні стосунки. Уривок із спогадів та багато поезій Чернявського під час заходу продекламував актор Чернігівського молодіжного театру, лауреат обласної премії ім. М. Коцюбинського, заслужений артист України Олексій Биш. Щире слово Чернявського у виконанні майстра декламації зірвало справжній шквал оплесків у залі музею.